Вісник НАН України. 2015. № 8. С. 93–97.
КОВАЛЕНКО Ігор Миколайович –
академік НАН України, завідувач відділу Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України
ЛЕТИЧЕВСЬКИЙ Олександр Адольфович –
академік НАН України, завідувач відділу Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України
СЕРГІЄНКО Іван Васильович –
академік НАН України, директор Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України
ГРАНИЧНІ ЗАДАЧІ ЖИТТЯ
До 90-річчя академіка НАН України В.С. Королюка
Нещодавно виповнилося 90 років від дня народження видатного українського математика, фахівця в галузі теорії ймовірностей та її різноманітних застосувань, таких як теорія систем обслуговування, теорія надійності, математична статистика тощо, лауреата Державних премій у галузі науки і техніки України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора фізико-математичних наук, професора, академіка НАН України Володимира Семеновича Королюка.
Володимир Семенович Королюк народився 19 серпня 1925 р. у Києві. Середню школу він закінчив у 16 років, а вже наступного, 1942 р. потрапив до армії, був офіцером у Харківській військовій школі зв’язку. Після закінчення війни Володимир мав можливість залишитися на військовій службі, але він прагнув здійснити мрію свого життя – стати математиком. Ще перебуваючи на військовій службі, у 1945–1947 рр. він заочно навчався у Харківському університеті, постійно подаючи клопотання про демобілізацію. Нарешті в 1947 р. його бажання здійснилося. Звільнившись з лав Радянської армії, Королюк повернувся до Києва і вступив на третій курс механіко-математичного факультету Київського університету.
Ще в студентські роки наукові інтереси майбутнього вченого почали формуватися під впливом академіка Бориса Володимировича Гнєденка. У дипломній роботі, виконаній під його керівництвом, Володимир Королюк уточнив опис областей притягання стійких законів розподілів i обґрунтував умови притягання в термінах характеристичних функцій. Після закінчення університету в 1951 р. він вступив до аспірантури при Інституті математики АН УРСР, але наступного року, у зв’язку з тривалим зарубіжним відрядженням його наукового керівника Б.В. Гнєденка, Володимир перевівся до аспірантури при Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова.
До Москви Володимир Королюк поїхав разом з колегами Анатолієм Скороходом і Володимиром Михалєвичем. Тоді якраз було відкрито нову будівлю Московського університету на Ленінських горах, і молоді вчені мали можливість відвідувати лекції та семінари видатних професорів відомої московської математичної школи: Андрія Миколайовича Колмогорова, Олександра Яковича Хiнчина, Олексія Андрійовича Ляпунова та ін. З Андрієм Миколайовичем Колмогоровим вони часто спілкувалися не лише в стінах університету, а й на його квартирі і на знаменитій у математичних колах дачі в Комарівці, яку видатний учений ділив з колегою Павлом Сергійовичем Александровим. Для аспірантів Б.В. Гнєденка згода А.М. Колмогорова прийняти їх на навчання до Московського університету виявилася чудовим подарунком долі. Там вони потоваришували з новим поколінням імовірнісників: Юрієм Прохоровим, Володимиром Золотарьовим, Роландом Добрушиним, Логіном Большевим, Вячеславом Сазоновим та багатьма іншими, дружба з якими, безумовно, сприяла розвитку їхньої творчості.
В.С. Королюк був аспірантом А.М. Колмогорова з осені 1953 р. до весни 1954 р. Відвідуючи лекції О.Я. Хінчина, присвячені теорії масового обслуговування, він запропонував розв’язок проблеми, сформульованої Хінчиним, про те, що два різні визначення інтенсивності довільного стаціонарного потоку збігаються. При цьому Королюк використав функції Пальма, введені Хінчиним на одній із його лекцій. Олександр Якович Хінчин був приємно здивований таким підходом до цієї проблеми і запропонував молодому аспіранту написати спільну статтю. Однак час перебування Королюка в Московському університеті спливав, і він не встиг підготувати публікацію. Роком пізніше розв’язок цієї проблеми все ж було опубліковано в монографії О.Я. Хінчина «Математические методы теории массового обслуживания». Параграф 11 цієї праці називався «Интенсивность стационарного потока. Теорема Королюка». Повний текст