Вісник НАН України. 2016. № 1. С. 11-19.
https://doi.org/10.15407/visn2016.01.011
АКІМОВ Ігор Андрійович —
член-кореспондент НАН України,
директор Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
ХАРЧЕНКО Віталій Олександрович —
кандидат біологічних наук, завідувач відділу паразитології
Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
«ЗНЕХТУВАНА» НАУКА
Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.
Лауреатами Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини 2015 р. стали паразитолог Вільям Кемпбелл, біохімік Сатоші Омура і китайський біолог Юю Ту. Половину премії було присуджено за відкриття авермектинів – нового класу медичних препаратів, які допомогли в битві проти річкової сліпоти (онхоцеркозу) і лімфатичного філяріозу, а також продемонстрували ефективність проти інших паразитарних захворювань. Другу половину премії отримала китайська дослідниця за відкриття артемізиніну – препарату, який значною мірою допомагає пацієнтам, що страждають на малярію. Юю Ту стала першим нобелевським лауреатом Китайської Народної Республіки.
Ключові слова: забуті хвороби, онхоцеркоз, гельмінтози, малярія, Нобелівська премія.
Захопивши планету, людина вирішила, що саме вона перебуває на вершині трофічної піраміди, ну, в крайньому разі, – тварини, від яких (на її думку) вона походить: леви, тигри, ведмеді, вовки чи орли. Мусимо вас розчарувати: на вершині трофічної піраміди знаходяться паразити [1, 2]. Вони поруч з нами ще з того часу, коли ми навіть і не усвідомлювали, що стали людьми. Серед них – малярійний плазмодій – збудник малярії, хвороби, що, разом із туберкульозом та СНІДом, належить до визнаних у світі «трьох великих убивць» [3, 4]. Більш як 3,4 млрд людей проживає в зоні поширення малярії. Щороку ця хвороба вражає близько 200 млн чоловік і забирає понад 450 тис. життів, переважно дітей [5].
Разом з малярійним плазмодієм людей оточує безліч інших паразитів, а деякі з них за класифікацією ВООЗ є збудниками так званих «забутих», або «знехтуваних», хвороб (neglected tropical diseases). До них належать і захворювання, що спричинюються гельмінтами. Ці хвороби є різнорідною групою інфекційних захворювань, які переважають у тропічних і субтропічних умовах на території 149 країн. Економічні втрати від них сягають мільярдів доларів. Шляхи їх профілактики та лікування добре відомі, але недоступні в країнах, де населення часто живе в злиднях, без належної санітарії, в тісному контакті з переносниками інфекцій, домашніми тваринами та худобою [3]. «Забуті» хвороби вражають щороку понад мільярд людей, близько півмільйона з яких помирають [6].
Чому ж цими хворобами знехтували? Вважають, це трапилося тому, що багато таких захворювань проходять безсимптомно і мають довгий інкубаційний період. Зв’язок між смертю і хворобою буває важко встановити [7]. На думку такого поважного видання, як Financial Times, причиною ігнорування цих захворювань є їх некомерційність, тобто відсутність стимулів для впровадження інноваційних розробок у цій галузі [8].
Онхоцеркоз (річкова сліпота) – захворювання, що характеризується утворенням підшкірних вузлів, ураженням шкіри і очей; спричинюється нематодою з ряду спірурид – Onchocerca volvulus. Проміжний хазяїн чи переносник – мошки. Цікаво, що онхоцерка має ендосимбіотичні відносини з бактерією Wolbachia. За відсутності Wolbachia розвиток личинок з О. volvulus порушується або взагалі припиняється [9]. Мікрофілярії потрапляють в організм переносника під час всмоктування крові зараженої людини мошками. Так мікрофілярії першої стадії (L1) проникають у кишечник і мігрують у грудні м’язи мошки. Після линьки в другу стадію (L2) вони мігрують у хоботок і можуть бути знайдені в слині, звідки після линьки в третю стадію (L3) О. volvulus під час укусу мошкою потрапляють у кров людини. Далі личинки мігрують у підшкірну тканину, інкапсулюються і дозрівають упродовж 6–12 місяців. Зрілі нематоди покидають капсули і виходять у підшкірну тканину. Після спарювання самиці народжують щодня 1000–3000 мікрофілярій, які чекають у підшкірній тканині на укус мошки. Дорослий черв’як живе до 15 років, мікрофілярії – 1–2 роки, проте частина їх гине в результаті імунної відповіді хазяїна [10, 11]. У світі майже 17,7 млн осіб заражені цією хворобою [12]. Онхоцеркоз поширений переважно в тропічних регіонах. Понад 99% інфікованих людей живуть у 31 країні Африки на південь від Сахари. Ця хвороба також трапляється в деяких країнах Латинської Америки – Бразилії, Гватемалі, Мексиці та Венесуелі [10]. Повний текст (PDF)