Вісник НАН України. 2015. № 11. С. 104.
80-річчя академіка НАН України С.В. ВОЛКОВА
Відомий учений у галузі фізико-неорганічної та координаційної хімії, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, академік НАН України Сергій Васильович Волков народився 16 листопада 1935 р. в Москві. У 1959 р. закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д.І. Менделєєва і з того часу працює в Інституті загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України; у 1975 р. організував і очолив відділ високотемпературної неорганічної хімії, з 1992 р. є директором Інституту.
С.В. Волков – засновник наукових шкіл з фізико-неорганічної хімії та високотемпературної гетерогенно-гетерофазної координаційної хімії. Він розробив теорію квантових переходів, переносу електрону, вібронних ефектів у комплексах; відкрив металокомплексний каталіз у розплавах за високих температур; розвинув високотемпературну хімію координаційних сполук. Під його керівництвом синтезовано нові класи координаційних сполук, які використовують для селективного виділення платинових металів з природної і техногенної сировини; вперше в Україні розпочато систематичні дослідження лазерохімічних реакцій; уперше застосовано метод динамічної голографії для аналізу теплофізичних параметрів розплавів.
С.В. Волков – головний редактор «Українського хімічного журналу», голова Наукової ради НАН України з проблеми «Неорганічна хімія», член Міжнародного електрохімічного товариства, Української секції IUPAC. Він є автором понад 1300 наукових праць, у тому числі 30 монографій (з них 7 – англійською мовою), більш як 100 патентів. Серед його учнів 46 докторів і кандидатів наук.
С.В. Волкова нагороджено орденами князя Ярослава Мудрого V ступеня, Дружби (Росія), Честі (Грузія), Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнакою Неурядового екологічного фонду ім. В.І. Вернадського «Орден В.И. Вернадского». Він – лауреат премій ім. Л.О. Чугаєва АН СРСР, ім. Л.В. Писаржевського АН УРСР, ім. О.І. Бродського НАН України. Повний текст