Вісник НАН України. 2016. № 12. С. 105-111
МОРОЗ Василь Максимович –
доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, ректор Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
ПАЛІЙ Гордій Кіндратович –
доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
КОВАЛЬЧУК Валентин Петрович –
доктор медичних наук, професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
ОБДАРОВАНИЙ НАРОДОМ УКРАЇНИ БЕЗСМЕРТЯМ
До 150-річчя від дня народження академіка Д.К. Заболотного
У статті, присвяченій ювілейній даті – 150-річчю від дня народження видатного мікробіолога і епідеміолога, організатора науки, президента Всеукраїнської академії наук у 1928–1929 рр. академіка Данила Кириловича Заболотного, наведено його біографічні дані, основні етапи життєвого шляху та найвагоміші наукові здобутки, висвітлено гуманістичні погляди та громадянську позицію ученого, відображено роль академіка Д.К. Заболотного у формуванні і розвитку вітчизняної вищої медичної освіти.
Людська пам’ять здатна дарувати безсмертя тим людям, які своїм служінням спільноті, самовідданою працею на загальне благо залишили по собі незабутній слід в історії. До таких людей, беззаперечно, належить наш видатний земляк Данило Кирилович Заболотний, вагомість внеску якого у захист здоров’я людства ставить його в один ряд з такими всесвітньо визнаними корифеями, як Л. Пастер, І. Мечников, Р. Кох.
Народився Данило Кирилович Заболотний 28(16) грудня 1866 р. в с. Чоботарка Ольгопільського повіту Подільської губернії (нині с. Заболотне Крижопільського р-ну Вінницької обл.) у селянській родині, яка мала високий на ті часи рівень освіченості й добробуту. Батько, Кирило Павлович, за часів кріпацтва був наближеним до пана дворовим, якого господар брав з собою у закордонні поїздки. За переказами односельців, завдяки цьому Кирило Павлович опанував французьку та німецьку мови. Мати, Євгенія Миронівна, була дочкою волосного писаря із сусідньої Соколівки.
Значний вплив на долю Д.К. Заболотного справив старший брат матері, Макар Миронович Сауляк, який, маючи університетську освіту, докладав великих зусиль для здобуття освіти іншими членами родини. Спочатку він відправив сестру, майбутню матір Д.К. Заболотного, на навчання до Київської гімназії, а пізніше влаштував у прогімназію і гімназію Данила Кириловича.
Схильність майбутнього вченого до природничих наук виявилася у Д.К. Заболотного ще під час навчання у відомій одеській Рішельєвській гімназії. Тому після її закінчення у 1885 р. він стає студентом природничого відділення фізико-математичного факультету Новоросійського (Одеського) університету. Під час навчання в університеті Данило Кирилович захоплюється ботанікою і зоологією, з другого курсу вивчає фауну одеських лиманів та Севастопольської бухти, отримує ґрунтовні загальнобіологічні знання, опановує іноземні мови. Він досконало володів грецькою і латиною, вільно спілкувався французькою, англійською та німецькою.
У студентський період у Д.К. Заболотного зародилося захоплення мікробіологією. У 1887 р. він бере участь в ознайомлювальному заході і відвідує нещодавно організовану І.І. Мечниковим і М.Ф. Гамалією Одеську бактеріологічну станцію. Це був другий у світі (після лабораторії Пастера в Парижі) науково-практичний заклад, у якому виготовляли вакцини проти сказу та сибірки, проводили дослідження збудників інших інфекційних захворювань людей. Під час цього відвідування відбулася перша зустріч Д.К. Заболотного з майбутнім нобелівським лауреатом Іллею Іллічем Мечниковим [1–3].
Однак, як писав Данило Кирилович, «в університетському житті не все йшло гладко». У той час було введено в дію новий університетський статут, який позбавив університети автономії і обмежив студентські свободи. У відповідь виник студентський протестний рух. Будучи нетерпимим до будь-яких утисків та проявів гноблення, Д.К. Заболотний взяв активну участь у цьому русі, за що наприкінці 1889 р. його було виключено з університету. Завершити навчання і здобути вищу освіту екстерном йому вдалося у 1891 р. Час поза стінами навчального закладу не було змарновано.