Вісник НАН України. 2017. № 12. С.74-78
https://doi.org/10.15407/visn2017.12.073
ДРОЗДОВСЬКИЙ Дмитро Ігорович —
кандидат філологічних наук, докторант Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
http://orcid.org/0000-0002-2838-6086
МИТЕЦЬ ПЛИННОГО СВІТУ
Нобелівська премія з літератури 2017 р.
5 жовтня Нобелівський комітет при Шведській королівській академії наук оголосив ім’я лауреата Нобелівської премії з літератури за 2017 рік. Ним став британський письменник японського походження Кадзуо Ішігуро. Нагороду присуджено за те, що він у своїх «повістях потужної емоційної сили відкриває безодню під нашим ілюзорним відчуттям зв’язку зі світом», — зазначено в офіційному прес-релізі, опублікованому на сайті Нобелівського комітету.
Кадзуо Ішігуро (в іншій транслітерації — Ісігуро) став лауреатом Нобелівської премії з літератури 5 жовтня 2017 р. Він — один із найяскравіших прозаїків у сучасній літературі, тож це відзначення здобуло численні позитивні відгуки у медіа та соцмережах. Відповідно до означення Нобелівського комітету, письменник «у своїх повістях потужної емоційної сили відкриває безодню під нашим ілюзорним відчуттям зв’язку зі світом». Поруч із М. Етвуд і І. Мак’юеном К. Ішігуро належить до найуспішніших сучасних авторів англомовного світу (цікаво, що усі три письменники підтримують теплі дружні стосунки і беруть участь у спільних міжнародних проектах, пов’язаних із ревізією класичної англійської літератури).
У день оголошення лауреата Нобелівської премії з літератури на сайтах провідних літературних видань світу точилися дискусії про можливого цьогорічного переможця. Найбільші ставки були за Маргарет Етвуд, яку вже сьогодні літературні критики вважають класиком канадської літератури. Інші голоси розділилися між японцем Харукі Муракамі та кенійцем Нгугі Ва Тхіонго. Один зі шведських критиків зауважив, що після спілкування з кількома членами комітету він може сказати, що цьогорічне рішення буде значно менш дражливим, ніж рішення 2016 р., коли нагороду здобув Боб Ділан. І справді, Кадзуо Ішігуро — класик сучасної британської літератури, чия творчість (наприклад, романи «Прозорий серпанок над горами», «Не відпускай мене» та ін.) уже давно включена принаймні до університетських курсів сучасної літератури Великої Британії. Етнічний японець (він народився 8 листопада 1954 р. в Нагасакі), Кадзуо Ішігуро став одним із найуспішніших письменників Великої Британії. У 1983 р. його назвали одним із «найкращих молодих британських письменників». Він нагороджений премією Вітбред за роман «Митець плинного світу» і Букерівською премією за «Залишок дня».
К. Ішігуро став виразником мультикультуралізму в сучасній літературі світу поруч із такими авторами, як В. Найпол, С. Рушді, Т. Мо, Х. Курейші та ін. Він віртуозний прозаїк, який уміє будувати захопливу розповідь, занурюючи читача у сконструйований художній світ, подеколи романтичний і сентиментальний, а подеколи жорстокий і холодний. Його художній простір наскрізь мистецький, естетизований, поліфонічний, для розуміння психології героїв потрібно бути тонким аналітиком, який сприймає найделікатніші порухи людської душі. К. Ішігуро привчає читачів до витончених, глибоких спостережень, розвиває художній смак, його творчість — це передусім естетика, а вже потім «складні проблеми сьогодення». Прозою Ішігуро неможливо не захоплюватися, у ній знайде насолоду той, хто цінує психологізм і літературу, що розкриває людину на тлі Часу.
У будь-якому разі не можна закинути Нобелівському комітету, що творчість К. Ішігуро не актуальна, погано «зроблена», заідеологізована чи кон’юнктурна. Своїм рішенням 2017 р. комітет повернувся до «високої» літератури, яка має успіх і впливає на величезну кількість людей, що довіряють високохудожньому слову. Але цю літературу апріорі важко назвати «масовою», комерційно успішною. нейтронною зорею і чорною дірою або між двома нейтронними зорями. Однак надалі з’ясувалося, що джерелом гравітаційних хвиль знову було зіткнення двох чорних дір — 31 і 25 сонячних мас. Цього разу гравітаційні хвилі зафіксували не лише детектори LIGO, а й європейський гравітаційно-хвильовий детектор Virgo, який влітку 2017 р. приєднався до спостережень. Детектор Virgo розташований у Європейській гравітаційній обсерваторії (EGO) неподалік від італійського міста Пізи. І хоча чутливість Virgo менша, ніж у детекторів LIGO, працюючи разом, вони можуть підвищити точність відстеження джерел гравітаційних хвиль.
І нарешті 16 жовтня 2017 р., вже після повідомлення про присудження Нобелівської премії, наукові колаборації LIGO, Virgo та їх партнери оголосили, що 17 серпня вони вперше зафіксували гравітаційні хвилі від орбітального руху пари нейтронних зір на відстані близько 130 млн світлових років від Землі. Електромагнітне випромінювання, що виникло в результаті зіткнення цих зір, зареєстрували також понад 70 наземних і космічних телескопів, які проводять спостереження в різних діапазонах довжин хвиль. Це перший випадок, коли космічну подію спостерігали як за гравітаційними хвилями, так і за електромагнітним випромінюванням.