Вісник НАН України. 2018. № 9. С.3-17
https://doi.org/10.15407/visn2018.09.003
ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович —
академік НАН України, доктор юридичних наук, професор, директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
СКРИПНЮК Олександр Васильович —
академік НАПрН України, доктор юридичних наук, професор, заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДІЙСНИХ ЧЛЕНІВ (АКАДЕМІКІВ) І ЧЛЕНІВ-КОРЕСПОНДЕНТІВ НАН УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ, СУЧАСНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
У статті досліджено процес зародження, формування та еволюції правового статусу дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів НАН України починаючи з 1918 р. і до сьогодення. Простежено основні етапи його розвитку в період Української Держави, УНР часів Директорії, радянської України та незалежної Української держави на сучасному етапі. Правовий статус дійсних членів та членів-кореспондентів, вироблений столітньою практикою, має певну національну специфіку, але в загальних рисах ґрунтується на принципах, спільних для наукового товариства більшості країн світу. Окрему увагу в статті приділено аналізу шляхів його вдосконалення та перспективам розвитку.
Ключові слова: Статут НАН України, правовий статус, академіки, члени-кореспонденти, вибори, Загальні збори, права, обов’язки.
Правовий статус дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів НАН України, вироблений столітньою практикою, сьогодні закріплений у Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Статуті Національної академії наук України. Загалом він ґрунтується на принципах, спільних для наукового співтовариства багатьох країн світу. Обрання вчених до складу НАН України є найвищою формою громадського визнання їхніх наукових досягнень і наукової кваліфікації, особистого внеску в розвиток економіки, освіти та культури України.
Статут УАН 1918 р. Формування окремого статусу для найбільш видатних учених і критеріїв їх визнання, як зазначалося вище, розпочалося з моменту заснування Української академії наук у 1918 р. Зокрема, в § 8 Статуту Української академії наук було передбачено, що до складу Академії входять «почесні члени, дійсні члени (академіки), члени кляси всеукраїнського красного письменства та члени-кореспонденти» [1]. У розділі IV Статуту УАН «Про членів Академії: дійсних, почесних та членів-кореспондентів» у загальних рисах було визначено критерії до визначених категорій осіб.
Відповідно до § 74 Статуту УАН 1918 р., почесними членами Академії могли бути обрані особи за наукові заслуги виключної ваги, а їх обрання відбувалося за загальною процедурою обрання дійсних членів. Очевидно, що статус почесного члена був найвищою формою визнання наукових досягнень ученого, але, разом з тим, такий статус не передбачав конкретних зобов’язань щодо подальшої наукової діяльності особи в межах Академії. Дійсними членами Академії за Статутом 1918 р. могли бути обрані вчені, відомі своїми науковими працями. Дійсні члени Академії поділялися на штатних, які мали утримання з коштів Державної скарбниці, і позаштатних, чисельність яких обмежувалася рішенням Спільного зібрання, але не могла становити більше трьох осіб на Відділ. Статус члена-кореспондента Академії передбачав постійну оплачувану діяльність особи в певному Відділі Академії. Окремий вид наукового визнання — члени «кляси українського письменства» могли належати лише до Відділу історико-філологічних наук без зобов’язань Академії щодо постійного грошового утримання таких осіб [1].
Статут УАН 1919 р. Законом Директорії УНР «Про зміну Статуту Академії наук у Київі» 3 січня 1919 р. було передбачено, що дійсні члени Академії при своєму затвердженні повинні скласти присягу на вірність Українській Народній Республіці. Зі встановленням у 1919 р. радянської влади, яка на той період лояльно ставилася до Академії наук, зазначена зміна не була скасована, хоча фактично ігнорувалася [2, c. 36].
Статут ВУАН 1921 р. Подальші зміни у статусі членів Академії були зумовлені прийняттям Положення Ради народних комісарів про Всеукраїнську академію наук. П’ятий розділ цього документа стосувався складу ВУАН, до якого мали входити дійсні члени Академії, члени-кореспонденти і члени-співробітники. У цьому Положенні було закріплено поділ на штатних і позаштатних членів Академії наук усіх категорій. Згідно з § 3 розділу 5 Положення, дійсні члени Академії мали затверджуватися Наркомосом [3]. У цьому Положенні вже не було жодної згадки про членів «кляси українського красного письменства», а єдиний із цієї категорії — С.О. Єфремов став вважатися академіком кафедри новітнього письменства на рівних з іншими дійсними членами ВУАН правах [2, c. 45].