Вісник НАН України. 2016. № 3. С. 113.
60-річчя члена-кореспондента НАН України В.М. НАЗАРЕНКА
Відомий учений у галузі механіки, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Володимир Михайлович Назаренко народився 19 березня 1956 р. в м. Орел (Росія). Вищу освіту здобув на механіко-математичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. У 1978 р. вступив до аспірантури Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України, з яким і пов’язав свою подальшу професійну діяльність, пройшовши шлях від інженера до провідного наукового співробітника. З 2012 р. Володимир Михайлович очолює відділ обчислювальної механіки та техніки.
В.М. Назаренко – визнаний фахівець з механіки деформівного твердого тіла. Нині його основні наукові інтереси зосереджені на різних аспектах механіки руйнування матеріалів і суміжних галузей (некласичні проблеми руйнування матеріалів внаслідок стискання вздовж тріщин та під дією початкових напружень уздовж тріщин, задачі втрати стійкості деформівних тіл). Роботи В.М. Назаренка сприяли розвитку нового наукового напряму – некласичної механіки руйнування для тріщин, що взаємодіють. Він отримав важливі наукові і прикладні результати з некласичних проблем механіки руйнування для високоеластичних, композитних і пластичних матеріалів за різних схем розташування тріщин, що взаємодіють. Ці результати та методи дослідження застосовано щодо найбільш поширених конструкційних матеріалів – композитних матеріалів, зокрема шаруватих матеріалів з ізотропними шарами і матеріалів, армованих волокнами кінцевих розмірів. Побудовано математичні методи розв’язання граничних задач, встановлено критичні значення навантажень, які призводять до ініціації механізму руйнування. Розглянуто проблеми руйнування матеріалів з приповерхневими тріщинами під дією початкових напружень. Для конкретних матеріалів отримано коефіцієнти інтенсивності напружень та проаналізовано вплив на них початкових напружень.
В.М. Назаренко – лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки; автор і співавтор більш як 110 наукових праць, у тому числі 2 монографій; науковий керівник 6 кандидатських і однієї докторської дисертації.