Вісник НАН України. 2014. № 11. С. 54-63.
КАЛЬЧЕНКО Віталій Іванович –
член-кореспондент НАН України, доктор хімічних наук, професор,
директор Інституту органічної хімії НАН України
НАУКОВІ ШКОЛИ ІНСТИТУТУ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ
Цього року виповнюється 75 років від дня заснування Інституту органічної хімії НАН України – одного з провідних наукових закладів Національної академії наук України. За цей період учені Інституту зробили вагомий внесок у скарбницю світової науки. Про наукові школи, започатковані видатними хіміками-органіками – співробітниками Інституту, йдеться у цій статті.
Академік А.І. Кіпріанов та його учні
Директор Інституту органічної хімії (1945–1960), віце-президент АН УРСР (1946–1948), голова Відділення фізико-хімічних та математичних наук АН України (1945–1957), заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії СРСР академік АН УРСР Андрій Іванович Кіпріанов (1896–1972) – визначний теоретик органічної хімії, вчений зі світовим ім’ям, один із найвидатніших фахівців у галузі хімії поліметинових барвників. Глибокі всебічні праці А.І. Кіпріанова стали основою сучасної теорії кольоровості органічних сполук. Він зробив великий внесок у розвиток цілої низки розділів хімії гетероциклічних сполук. Теоретичні дослідження А.І. Кіпріанова стосувалися цілеспрямованого синтезу ціанінових барвників – ефективних фотосенсибілізаторів, які широко застосовуються у кінофотопромисловості. Його педагогічна діяльність пов’язана з Харківським і Київським університетами.
Андрій Іванович Кіпріанов народився 16 липня 1896 р. у селі Руські Тишки Харківської губернії в родині священика. Після закінчення чотирьох класів духовної семінарії він вступив на природниче відділення Харківського університету. Навчання успішно поєднував з науковою працею, свої перші дослідження в галузі органічної хімії А.І. Кіпріанов виконував під керівництвом професора К.А. Красуського. Закінчивши університет у 1919 р., він залишився на кафедрі органічної хімії як стипендіат для підготовки до професорського звання, яке здобув у 1930 р. У 1934 р. А.І. Кіпріанову було присвоєно науковий ступінь кандидата хімічних наук без захисту дисертації. З 1939 р. він очолював кафедру технічної хімії в Харківському університеті. Паралельно з викладацькою й науковою роботою в Харківському університеті А.І. Кіпріанов проводив дослідження в Українському науково-дослідному інституті прикладної хімії, де організував лабораторію органічного синтезу. Його діяльність у 30-ті роки визначалася запитами молодої хімічної промисловості. Зокрема, Андрій Іванович працював над розв’язанням проблеми використання відходів хімічного виробництва – поліхлоридів ароматичних сполук, розробив метод одержання пірокатехіну з відходів виробництва хлорбензолу. На основі цього методу було побудовано цех з виробництва пірокатехіну на Рубіжанському хімічному комбінаті. До цього періоду належать його дослідження з використання поліхлоридів бензолу в синтезі барвників, виділення аценафтену з кам’яновугільної смоли, окиснення аценафтену до аценафтенхінону. Однією з нагальних потреб молодої радянської кінофотопромисловості була заміна імпортних матеріалів вітчизняними. Це завдання стало поштовхом для А.І. Кіпріанова розпочати роботи із синтезу барвників-сенсибілізаторів, здатних підвищувати чутливість фотоматеріалів. У ті роки в закордонній літературі з’являлися поодинокі повідомлення, переважно патентного характеру, присвячені фотосенсибілізаторам, а теоретичних досліджень з цього напряму практично не було. З великої кількості різноманітних барвників Андрій Іванович, керуючись науковою інтуїцією, обрав саме ціанінові, що містили ядра бензотіазолу, і не помилився. Серед нових синтезованих барвників цього класу було знайдено кілька ефективних фотосенсибілізаторів. Протягом багатьох десятиліть їх виготовляли на заводі у м. Шостка і використовували у виробництві кіноплівок з підвищеною чутливістю. Повний текст (PDF).