Вісник НАН України. 2014. № 12. С. 3-8.

ІЗ ЗАЛИ ЗАСІДАНЬ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
8 жовтня 2014 року

Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України (доповідач – академік НАН України Е.М. Лібанова)

Наукові повідомлення молодих учених НАН України (доповідачі – кандидат геологічних наук Т.В. Кріль; кандидат технічних наук Т.В. Ковалінська; кандидат фізико-математичних наук С.В. Мелашич)

Про нагородження відзнаками НАН України та Почесними грамотами НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України (доповідач – член-кореспондент  НАН  України В.Л. Богданов)

Кадрові та поточні питання

На засіданні Президії HAH України 8 жовтня 2014 р. члени Президії HAH України та запрошені заслухали наукову доповідь академіка-секретаря Відділення економіки НАН України, директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи академіка НАН України Елли Марленівни Лібанової на тему «Вимушене переселення з Донбасу: масштаби та виклики для України». (див. доповідь).

За офіційними даними Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції і тимчасово окупованих територій, станом на 08.10.2014 масштаби переселення, у тому числі в межах Донбасу, становлять 370 тис. осіб. Найбільше переселенців сконцентровано в Харківській (89 тис. осіб) та Донецькій (55 тис. осіб) областях, у Києві (34 тис. осіб), Запорізькій (29 тис. осіб), Луганській та Дніпропетровській (по 28 тис. осіб) і Одеській (15 тис. осіб) областях. На сьогодні невідкладного розв’язання потребують проблеми створення прийнятних житлових умов для переселенців та підготовка житла для їх повернення на Донбас; забезпечення зайнятості в районах тимчасового перебування; запобігання епідеміологічним ускладненням; надання психологічної допомоги; попередження психосоціальних конфліктів тощо. Державні органи та волонтери намагаються вжити всіх заходів для забезпечення першорядних потреб переселенців, передусім вирішити, як вивезти, де розмістити, чим нагодувати. Водночас більшість вимушених переселенців чітко не уявляють свого майбутнього. За наявними оцінками, 56,7% з них планують повернутися до рідного міста, 10% мають намір жити у центральних областях України, 8,3% хочуть переселитися до сусідньої з Донецькою області, 2,3% намагатимуться переселитися до західних областей, інші не змогли конкретно окреслити свої наміри. 

У ситуації з переселенцями з Криму слід зважати на те, що відновлення української державності в Криму навряд чи відбудеться за короткий час, а отже, досить примарним у найближчій перспективі уявляється повернення назад кількох десятків тисяч переселенців. Більше того, цілком імовірний подальший виїзд із півострова, зокрема, сімей учителів і викладачів української мови та історії. Можлива також навмисна зміна російською владою етнічного складу населення Криму, що стимулюватиме переїзд на материкову Україну кримських татар та етнічних українців. Ситуація з переселенцями з Донбасу є складнішою, що пов’язано з цілою низкою обставин. Уже зрозуміло, що частина переселенців не збираються повертатися, не бажаючи жити у зруйнованому регіоні поряд із тими, хто підтримував ворогів української держави чи воював проти неї. Найгірше для Донецького регіону те, що до цієї групи входять найбільш освічені, самостійні та незалежні люди, які змогли в складних, навіть за українськими мірками, умовах створити і розвивати власний бізнес. Вони вже адаптовані до змін, достатньо інтегровані економічно і соціально, не потребують і не очікують підтримки держави. Проте більшість переселенців планують повернутися після того, як установиться мир і порядок. Це означає, що перед державою ще постануть нові виклики економічного та соціального характеру. Потребуватимуть відновлення зруйновані будинки, інфраструктура, підприємства. У середньостроковій перспективі доведеться вирішувати проблеми працевлаштування на Донбасі, компенсації втраченого майна, перепрофілювання робочої сили тощо. Повний текст (PDF).