Вісник НАН України. 2014. № 7. С. 70-75.
САПРИКІНА Марія Миколаївна –
кандидат технічних наук, старший науковий співробітник
Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України
ВОДОПРОВІДНА ВОДА – НОВА ЗАГРОЗА ЗДОРОВ’Ю ЛЮДЕЙ
За матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 7 травня 2014 року
Здійснено комплексний аналіз води джерел водопостачання та водорозподільної мережі, виділено типових представників мікроскопічних грибів, серед яких переважали роди Aspergillus, Penicillium, Cladosporium, Paecilomyces, Alternaria, Aureobasidium, Candida та ін. Розроблено метод виявлення мікроміцетів у воді. Проведено оцінювання ефективності різних етапів очищення води щодо мікроміцетів на станції водопідготовки. Встановлено причину наявності мікроміцетів у водопровідній воді, що надходить до споживача. Оцінено ефективність класичних методів знезараження та очищення води щодо мікроміцетів. Запропоновано технологічну схему очищення води від мікроміцетів, що ефективно видаляє ці мікроорганізми з води і може бути рекомендована для практичного використання.
Ключові слова: мікроміцети, метод виявлення, джерела водопостачання, водопровідна вода, хлорування, озонування, УФ-випромінювання, сорбція, коагулювання, технологія очищення.
Проблема знезараження води була і залишається надзвичайно важливою. Науково-технічний прогрес не лише не знизив актуальність цієї проблеми, а й спричинив різке погіршення екологічного стану навколишнього середовища в результаті промислово-господарської діяльності. Нині визначають усе нові й нові інфекційні агенти. Так, сотні раніше невідомих вірусів виявлено в питних і стічних водах, крім того, на сьогодні встановлено, що загальноприйнятий метод визначення якості питної води за наявністю кишкових мікроорганізмів не враховує живі, однак некультурабельні клітини Esсheriсhia coli, які після очищення води потрапляють в організм людини. До того ж, у навколишньому середовищі значно поширені мікроміцети, які є невід’ємною частиною середовища існування людини, однак останнім часом вони усе частіше спричинюють тяжкі захворювання у людей з ослабленою імунною системою, ВІЛ-інфікованих хворих, пацієнтів у післяопераційний період.
Мікроскопічні гриби (мікроміцети) здатні викликати захворювання, які за симптоматикою нагадують рак, туберкульоз, проказу. У відносно здорових людей вони можуть спричиняти алергічні реакції різного ступеня складності, а також виділяти токсичні речовини – мікотоксини. Вперше завдання щодо необхідності визначення та інактивації мікроміцетів у питній воді поставив академік НАН України В.В. Гончарук. На сьогодні для виявлення мікроміцетів широко використовують низку живильних середовищ. Проте їх застосування у визначенні мікроміцетів, особливо з водних середовищ, має певні недоліки, зокрема, швидкорослі види грибів часто мають розгалужений міцелій, що перешкоджає визначенню повільнорослих видів. У зв’язку з цим нами вперше розроблено метод визначення мікроміцетів у воді, який включає використання живильного середовища Сабуро з додатковим внесенням до нього дихлорану. Обрано оптимальну концентрацію дихлорану – 2 мг/дм3. Встановлено, що при цьому утворюються окремі, невеликого розміру колонії досліджуваних мікроскопічних грибів, навіть на сьому добу спостереження (рис. 1). Розроблені методичні рекомендації щодо визначення мікроміцетів у воді затверджено МОЗ України. Сьогодні підготовлено і затверджено державний стандарт України ДСТУ 7487:2013 «Якість води. Метод визначення мікроміцетів у воді». На основі розробленого методу визначення грибів у воді планується встановити гранично допустиму кількість мікроміцетів у воді. Зважаючи на поширеність і небезпечність цих видів мікроорганізмів, проведено цикл робіт з визначення мікроміцетів у воді річок України. Встановлено, що в усіх пробах, незалежно від місця відбору, кількість дріжджоподібних видів грибів становить від 102 до 105 КУО/100 см3, тоді як міцеліальних грибів виявлено до 50 КУО/100 см3. Найчастіше зустрічаються гриби, що належать до родів Penicillium, Aspergillus, Alternaria, Cladosporium, відомих як патогенні, алергенні й токсикогенні види. Повний текст (PDF).