Вісник НАН України. 2015. № 11. С. 3–12.
ІЗ ЗАЛИ ЗАСІДАНЬ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року
Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики (доповідач – академік НАН України Е.М. Лібанова)
Про стан та проблеми переміщених з Донбасу наукових установ НАН України (доповідач – академік НАН України С.І. Пирожков)
Темна матерія у Всесвіті: сучасний стан і проблеми (доповідач – доктор фізико-математичних наук Ю.В. Штанов)
Про нагородження відзнаками НАН України та Почесними грамотами НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України (доповідач – академік НАН України В.Л. Богданов)
Кадрові та поточні питання
На засіданні Президії HAH України 23 вересня 2015 р. члени Президії HAH України та запрошені заслухали наукову доповідь академіка-секретаря Відділення економіки НАН України, директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України академіка НАН України Елли Марленівни Лібанової на тему «Відновлення Донбасу: оцінка соціально-економічних втрат і пріоритетні напрями державної політики» (докладніше).
У доповіді було розглянуто комплекс проблем, пов’язаних із тривалим процесом відродження Донбасу, окреслено шляхи реалізації завдань та заходи з подолання негативних наслідків донбаської трагедії, запропоновано прийняти низку законопроектів, які сприятимуть реалізації пріоритетних напрямів державної політики з відновлення та розвитку Донбасу. Регіон планується відновлювати на принципово нових засадах. Передбачено відмовитися від застарілих технологій, високої енергоємності промисловості, небезпечних та шкідливих для життя і здоров’я людей виробництв та умов праці.
Відродження Донбасу тлумачиться як розбудова території, придатної для життя, звісно, з урахуванням труднощів, зумовлених близькістю зони бойових дій. Знищення технологічно застарілої економіки і розрив традиційних зав’язків із тимчасово неконтрольованими територіями та Російською Федерацією змушує не лише формувати принципово інший господарський комплекс, а й шукати нові ринки збуту виробленої продукції та постачання необхідної сировини й комплектуючих.
Нагальною потребою є формування схем виробничих процесів із залученням підприємств Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та інших областей. Це означає необхідність змінення системи розселення, будівництва нових доріг і комунікацій, спорудження та ремонту об’єктів соціальної інфраструктури, залучення інвестицій у створення і впровадження інноваційних об’єктів і технологій. Відродження потребуватиме стимулювання прискореного розвитку малого й середнього бізнесу, який дасть змогу забезпечити робочими місцями мешканців території та постачати населенню необхідні товари й послуги.
Крім фінансових проблем, перед Україною постав цілий комплекс соціальних питань, спричинених масовим вимушеним переміщенням людей із зони конфлікту, істотним перерозподілом соціального статусу окремих професій, поширенням поствоєнного синдрому та проблемами ресоціалізації демобілізованих осіб.
Комплекс нагальних політичних, соціальних і економічних реформ відкриває можливості для кардинального реагування на нові виклики. Проте потрібне дуже чітке узгодження специфічних новацій, призначених саме для Донбасу, із загальними новаціями, які поширюватимуться на всі регіони України, а також із зобов’язаннями нашої держави в рамках асоціації з Європейським Союзом.
У доповіді було наголошено на істотних позитивних змінах соціопсихологічної ситуації в Україні, а саме, на прискоренні формування української нації та згуртованості суспільства навколо ідеї розбудови незалежної держави; посиленні соціальних зв’язків, яке відобразилося у зростанні соціального капіталу; утворенні альтернативної офіційним ЗМІ інформаційної системи, до якої залучено значну частину українців і яка сприяє формуванню демократичного суспільства; найбільш очевидному і яскравому прояві активності громадянського суспільства – масовому волонтерському русі.
Особливо було підкреслено, що відродження Донбасу потребує цілеспрямованої та системної роботи владних структур, широкого залучення громадянського суспільства та міжнародних організацій, а також адаптування й максимального використання накопиченого досвіду інших країн. Повний текст