Вісник НАН України. 2015. № 12. С. 73–76.

ШАТАЛОВ Микола Микитович –
доктор геологічних наук,
старший науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України

ПЕРЖАНСЬКЕ БЕРИЛІЄВЕ РОДОВИЩЕ – 
УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСКЛЮЗИВ СВІТОВОГО МАСШТАБУ

Статтю присвячено історії відкриття Пержанського берилієвого родовища – унікального, єдиного у світі, де промислові концентрації берилію пов’язані з гентгельвіновими рудами, а також одному з його першовідкривачів доктору геолого-мінералогічних наук, професору Леоніду Станіславовичу Галецькому, який у цьому році відсвяткував своє 80-річчя.

Геологів багато на землі. Однак далеко не кожному з них випадає щастя знайти родовище. Особливо, якщо відкрите родовище є єдиним у світі, найпотужнішим, унікальним. На долю професора Галецького випало це рідкісне для геолога щастя. Разом із колегами Соломоном Іохельовичем Гурвичем та Василем Пилиповичем Луньком він відкрив на Волині унікальне Пержанське родовище берилієвих руд. І дотепер воно не має аналогів у світі ані за генетичним типом, ані за запасами, ані за якістю сировини, а тому належить до так званих геологічних ексклюзивів.

З огляду на те, що берилій – це метал ери високих технологій, попит на нього у світі з року в рік стрімко зростає. Постійно розширюються і сфери застосування берилію – ядерна енергетика, металургія, комп’ютерна електроніка, авіа- та машинобудування, космічні технології, нафтовидобувна галузь, оборонна промисловість тощо. Отже, без перебільшення можна сказати, що виявлення цього родовища – це відкриття століття для України. Промислове розроблення Пержанського родовища може не лише зміцнити експортний потенціал нашої держави, а й забезпечити вітчизняною сировиною високотехнологічні і наукоємні галузі промисловості, які, сподіваємося, рано чи пізно почнуть розвиватися в Україні.

Історія відкриття Пержанського родовища берилію розпочалася в далекі повоєнні роки. У 1948–1952 рр. геолог Українського геологічного управління А.Я. Хатунцева проводила геологічне і металогенічне вивчення Волинського регіону. У результаті шліхового опробування в гирлі р. Рокитна, яка впадає в р. Перга біля с. Устинівка, було виявлено 400 знаків каситериту – олов’яної руди. На підставі цих знахідок А.Я. Хатунцева та І.Л. Личак рекомендували провести тут спеціальні роботи на пошуки олова. Слід підкреслити, що на той час про берилій на Волині ще нічого не було відомо – не було ані рудопроявів, ані, тим більше, родовищ. Проте країні потрібне було олово, і тому пошукові роботи в регіоні розгорнулися досить швидко. У 1953 р. при Українському геологічному управлінні з метою пошуків олова було організовано Пержанську геологорозвідувальну партію. Результати робіт, виконаних нею в 1953–1954 рр., підтвердили перспективність району на знахідки оловоносних розсипів, у зв’язку з чим у 1955 р. було створено стаціонарну партію з базою в с. Перга.

Того ж року геолог партії В.П. Лунько поблизу с. Перга провів шліхову зйомку, на основі якої в осадових комплексах порід було відкрито Пержанське розсипне родовище циркон-каситерит-колумбітових руд. Промислові контури розсипів тут просторово збігаються з корінними рудами і приурочені переважно до давніх річкових долин і похованих балок. Продуктивний горизонт мезозойського часу на Волині представлено мілководними відкладами палеогенової континентальної товщі алювіально-делювіального походження і верхньою частиною кори вивітрювання кристалічних порід. У 1958–1959 рр. було проведено попередню розвідку цього родовища, яка виявила 8 просторово зближених рудоносних ділянок – циркон-каситерит-колумбітових розсипів. Подальша розвідка забезпечила промислову оцінку і підрахунок запасів цього родовища.

У 1960–1963 рр. поблизу с. Перга геохімік Л.С. Галецький і геолог В.П. Лунько виявили рудні метасоматити з гентгельвіном на ділянках Крушинська, Аномальна, Міжріччя. Методика відкриття рудних метасоматитів на родовищі берилію була зовсім іншою. Без сумнівів, її слід назвати комплексною, оскільки одночасно проводилося геохімічне, геолого-петрографічне картування і гамма-зйомка території. При цьому основним методом був геохімічний – новітній на той час метод геологічної науки. За допомогою геохімічних методів пошуків корисних копалин на Волині вивчали особливості поширення, міграції та концентрації хімічних елементів у різних гірських породах і геологічних структурах. Геолого-геохімічне картування мало площовий характер і здійснювалося в два етапи: перший – загальне пошукове картування за сіткою 200×100 м; другий етап – деталізоване картування за сіткою 50×25 м. У кожній точці спостереження докембрійських кристалічних порід по річках, балках, болотах і суходолах (вивчалися делювіально-елювіальні висипки, відслонення) відбирали штуфні зразки масою 150–200 г з усіх петрографічних різновидів кристалічних порід. Усі відібрані металометричні проби дробили і перетирали до 0,01–0,05 мм, а потім у лабораторії за допомогою напівкількісного спектрального аналізу визначали в породах повний ряд рідкісних, розсіяних та інших хімічних елементів: V, W, Ga, Hf, Ge, In, Cd, Co, Cu, Mo, Ni, Nb, Ta, Sn, Y, La, Ce, Yb, Ag, Pb, Sc, Sb, Th, U, P, Cr, Zn, Ba, Li. Частину проб для підтвердження даних відправляли на контрольний кількісний аналіз, який встановлював концентрації рудних елементів з більшою точністю. Повний текст