Вісник НАН України. 2015. № 12. С. 98–104.
НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ – 2015
10 грудня у Стокгольмі відбулася офіційна церемонія вручення Нобелівських премій за 2015 рік. Про те, кого з 327 цьогорічних номінантів обрав Нобелівський комітет і за які відкриття та здобутки присуджено найвідомішу і найпрестижнішу міжнародну відзнаку, йдеться у цій статті.
Премія в галузі фізіології і медицини
Нобелівську премію з фізіології і медицини цього року присудили за наукові роботи з вивчення паразитарних захворювань. Нагороду поділили на дві частини. Володарями однієї половини стали 85-річний американський паразитолог ірландського походження з Університету Дрю (США) Вільям Кемпбелл (William C. Campbell) і 80-річний японський мікробіолог Сатоші Омура (Satoshi Omura) з Університету Кітосато (Токіо) за розроблення нових ліків проти інфекцій, спричинених паразитарними круглими черв’яками – нематодами. Інша половина премії відійшла 85-річному професору Китайської академії традиційної китайської медицини Юю Ту (Youyou Tu) за відкриття, що стосуються нових методів лікування малярії.
Пояснюючи свій вибір, представники Нобелівського комітету зазначили, що хвороби, спричинені паразитами, найчастіше вражають найбідніші групи населення, особливо в Африці на південь від Сахари, у Південній Азії та Латинській Америці. Вони стоять на шляху поліпшення здоров’я і добробуту всього людства. Роботи цьогорічних лауреатів змінили на краще життя сотень мільйонів людей, які страждають від небезпечних паразитарних захворювань.
Вільям Кемпбелл і Сатоші Омура запропонували новий клас лікарських препаратів – авермектини (avermectin), які виявилися ефективним засобом боротьби з такими захворюваннями, як «річкова сліпота», або хвороба Роблеса, що характеризується утворенням підшкірних вузлів, ураженням шкіри та очей і, як випливає з назви, врешті-решт призводить до сліпоти, а також «слонова хвороба» – збільшення розмірів певної частини тіла через хронічне розростання шкіри та підшкірної жирової клітковини, що супроводжується різко вираженим застоєм лімфи; на цю недугу у світі страждає понад 100 млн людей.
Сатоші Омура шукав у найрізноманітніших зразках ґрунту штами бактерій, які б виробляли хімічні речовини, здатні вбивати нематод. За його словами, потрібні мікроорганізми він знайшов на полі для гольфу – улюбленому місці свого дозвілля. Згодом Вільям Кемпбелл зробив аналіз культивованих японським колегою зразків і виявив, що компоненти однієї з культур повністю знищують нематод. У подальшому цей біологічний агент було хімічно модифіковано з метою підвищення ефективності його дії, і так на ринку з’явився антипаразитарний препарат івермектин (Ivermectin).
Малярія – одне з найпоширеніших інфекційних захворювань, яке щороку вражає близько 200 млн чоловік, мільярди людей ризикують заразитися цією інфекцією. Спричинюють малярію плазмодії, які переносяться комарами. Наприкінці 1960-х років китайський фармаколог Юю Ту розробила препарат артемізинін (Artemisinin) на основі екстракту полину однорічного (Artemisia annua), який став порятунком у боротьбі з цією тяжкою хворобою.
Представники Нобелівського комітету підкреслюють, що відкриття цих трьох учених докорінно змінили ситуацію в лікуванні паразитарних захворювань. На сьогодні івермектин є ефективним і, що найголовніше, доступним для найбідніших регіонів світу препаратом для лікування «річкової сліпоти», «слонової хвороби». Причому терапія за його допомогою настільки успішна, що ці тяжкі паразитарні захворювання вже перебувають на грані ліквідації. Артемізинін нині слугує основою комбінованої протималярійної терапії на всіх малярійних територіях планети. Вважається, що його використання дозволило знизити смертність від цієї хвороби більш як на 20%, а дитячої смертності – на третину. Лише для однієї Африки це означає 100 тис. врятованих життів щороку. Повний текст