Вісник НАН України. 2015. №5. С. 45-47.
ЯЦКІВ Ярослав Степанович —
академік НАН України, голова Науково-видавничої ради НАН України
НАУКОВА ПЕРІОДИКА ЯК СКЛАДОВА
НАУКОВО- ТЕХНІЧНОГО ТА ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
Виступ на сесії Загальних зборів НАН України 15 квітня 2015 року
Вельмишановні учасники Загальних зборів!
Як член Президії НАН України я несу подвійну відповідальність – за координацію космічних досліджень і науково-видавничої справи. І сьогодні я маю відзвітувати перед вами за цю діяльність. Але почну з іншого, на мою думку, очевидного. Для передових країн світу давно стало аксіомою, що наука забезпечує основу національного поступу. Держава, яка не прислухається до думки науковців, фактично не має майбутнього. Якось дивно бути сьогодні учасником Загальних зборів, слухати доповіді про міждисциплінарні дослідження, про досягнення кріомедицини, теоретичної фізики та астрофізики, що є свідченням розвитку нашої Академії, тоді як наші високопосадовці так і не змогли прийти, привітати нас, дещо послухати. Я розумію їхню зайнятість, розумію, що є інші нагальні потреби, але мені здається, що це неповага до наукової спільноти. Не можете забезпечити фінансування – дайте можливість нам самим заробляти. Я маю на увазі вільне користування спецфондами, грантовими надходженнями, пільгове кредитування інноваційних проектів, державну підтримку технопарків тощо. Нічого цього немає. Ми не бачимо з боку влади жодних дій, спрямованих на підвищення рівня науки та інноваційної діяльності.
Тепер перейду до основної теми виступу. У сучасному світі є декілька сфер діяльності, що визначають рівень розвитку тієї чи іншої держави. Серед них космічні дослідження і технології, які сприяють підвищенню науково-технічного рівня країни і є необхідною умовою її інноваційного розвитку. Космічна галузь, у більш широкому розумінні слова, виступає мультиплікатором розвитку високотехнологічної економіки держави. Адже для того, щоб створити ракету-носій чи космічний апарат, оснащений спеціальними приладами, потрібно мати розвинену промисловість, зокрема машинобудівну, радіоелектронну, оптичну тощо. А це виклики для держави і суспільства, в тому числі для наукової та освітянської спільноти щодо організації, зокрема, фізико-математичної і технічної освіти. Вкладаючи кошти у розвиток космічної галузі, держава підтримує важливі сфери економіки і сприяє створенню так званих національних точок зростання. За часів СРСР Україна, в тому числі установи Академії, брала участь у виконанні практично всіх космічних програм Радянського Союзу. У результаті було накопичено величезний досвід у створенні ракет-носіїв, космічних приладів та технологій. На жаль, за останні десятиліття ми цей досвід значною мірою втратили, і сьогодні ясного космічного майбутнього України не видно. Формально в Україні вже було виконано чотири загальнодержавні цільові науково-технічні космічні програми (профінансовані на 20–30% від плану), а зараз реалізується п’ята (в 2014 р. практично не фінансувалася). Усе це призвело до того, що Україна не має на орбіті власних космічних апаратів; не створила систем дистанційного моніторингу довкілля, зв’язку, навігації тощо; не домоглася модернізації підприємств космічної галузі; змушена для підтримки наукових досліджень використовувати орбітальні можливості інших країн. Повний текст (PDF).