Вісник НАН України. 2016. № 3. С. 83-90.
https://doi.org/10.15407/visn2016.03.081

БІЛАН Ірина Іванівна –
кандидат фізико-математичних наук,
старший науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича НАН України,
експерт Національного контактного пункту
«Нанотехнології,  передові матеріали, передові виробництва та процеси, біотехнології»

ГОРОХОВАТСЬКА Марина Ярославівна –
кандидат хімічних наук, учений секретар Науково-організаційного відділу Президії НАН України,
Національний контактний пункт «Дослідницькі інфраструктури»

ЛЕВІНА Діана Анатоліївна –
кандидат фізико-математичних наук,
старший науковий співробітник Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України

ЧЕРНИШЕВ Леонід Іванович –
кандидат технічних наук,
завідувач лабораторії Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України, 
учений секретар Національного контактного пункту
«Нанотехнології,  передові матеріали, передові виробництва та процеси, біотехнології»

ПОШУК ЕФЕКТИВНИХ СПОСОБІВ СПІВРОБІТНИЦТВА НАУКИ І ВИРОБНИЦТВА

Використовуючи позитивний досвід створення у Європі технологічних платформ, Україна за активної підтримки європейських партнерів у рамках проекту Сьомої рамкової програми ЄС здійснила перший етап створення Української технологічної платформи з передових матеріалів – UNTPAM. Планується, що діяльність UNTPAM охоплюватиме всі елементи життєвого циклу наукової розробки, від ідеї до практичної реалізації, а саме: постановку наукових проблем; розроблення нових технологій і матеріалів; вирішення проблеми трансферу результатів досліджень; посередницьку та маркетингову діяльність; правові питання. У статті розглянуто низку першорядних завдань, виконання яких має забезпечити передумови для успішної діяльності технологічних платформ.

Україна має великий потенціал у галузі матеріалознавства. Більш як 7000 дослідницьких центрів (у тому числі 10 установ Національної академії наук України) беруть участь у розробленні нових матеріалів та пов’язаних з ними технологій виробництва. Академічні інститути розробили багато різних технологій зварювання і герметизації матеріалів та конструкцій, технологій виготовлення та обробки матеріалів з чорних і кольорових металів, зокрема методами порошкової металургії, створили цілу низку керамічних, композиційних, монокристалічних матеріалів, синтетичних алмазів тощо.

Останнім часом дедалі більшу роль у матеріалознавчих дослідженнях відіграють університети та інші вищі навчальні заклади. Так, університети в Києві, Львові, Харкові, Одесі, спеціалізовані і технічні університети в Дніпропетровську, Запоріжжі, Дніпродзержинську, Івано-Франківську, Маріуполі, Сумах, Миколаєві, Херсоні, Луцьку відкрили кафедри з матеріалознавчих та суміжних спеціальностей для підготовки фахівців і реалізації науково-дослідних проектів у рамках контрактів з державним і приватним секторами економіки. Більшість університетів в Україні пропонують освітні програми в галузі нанонауки, наноматеріалів і нанотехнологій, нових матеріалів для біомедичних та енергетичних застосувань та ін. Крім того, цільові дослідження з цього напряму здійснюються в наукових установах галузевих промислових відомств. Досягнення в матеріалознавстві сприяли розвитку гірничодобувної, енергетичної, машинобудівної, транспортної, космічної та військової галузей.

Більшість досліджень і технологічних рішень в Україні відповідають найвищому світовому рівню за властивостями розроблюваних матеріалів, способами виробництва продукції, методами комп’ютерного моделювання. Напрям Нові речовини і матеріали визначено як один із шести довгострокових національних стратегічних пріоритетів розвитку науки і техніки в Україні до 2020 року [1].

Цей напрям покликаний забезпечити розвиток інших стратегічних пріоритетів інноваційної діяльності в Україні на період 2011–2021 рр., визначених на державному рівні. Без освоєння нових технологій виробництва та обробки матеріалів неможливо домогтися успіху в таких важливих для країни галузях, як сучасна енергетика, енергоефективні та ресурсоощадні технології, інформаційні та комунікаційні технології, високотехнологічні транспортні системи, ракетно-космічна техніка, авіація, суднобудування, озброєння та військова техніка, аграрно-промислове виробництво, медицина і фармацевтика, екологічна безпека.

Сьогодні Україна, ставши на шлях реструктуризації власної дослідної та інноваційної сфери, звіряє свої пріоритети з європейськими, розширюючи можливості співпраці та спільної діяльності з європейським науковим співтовариством. Одним із нових елементів організації процесу практичної реалізації результатів наукових досліджень у Європі є європейські технологічні платформи. Їх створення має на меті істотне прискорення реалізації наукових результатів; поліпшення фінансування дослідних робіт; зростання кількості робочих місць. Серед європейських технологічних платформ, що стосуються матеріалознавства, за останні роки з’явилися такі:

• Advanced Engineering Materials and Technologies (EuMAT) [2];
• Advanced Construction Technology Platform (ECTP) [3];
• European Nanoelectronics Initiative Advisory Council (ENIAC) [4];
• European Space Technology Platform (ESTP) [5];
• European Steel Technology Platform (ESTEP) [6];
• Future Manufacturing technologies (Manufuture) [7];
• Hydrogen and Fuel Cell technology Platform (HFP) [8];
• Nanotechnologies for Medical Applications (Nanomedicine) [8].

Учасниками технологічних платформ є промислові підприємства усіх форм власності; представники фінансового співтовариства (банки, фонди, приватні інвестори); академічні та університетські дослідницькі установи; представники промисловості, а також громадських організацій. Їх діяльність у рамках технологічних платформ передбачає створення синергетичних відносин між партнерами, що має забезпечити посилення державно-приватного партнерства, зростання обсягу замовлень з боку приватного бізнесу, прискорення практичної реалізації результатів наукових досліджень; полегшення доступу до світових ринків. Повний текст