Вісник НАН України. 2016. № 3. С. 107-109.
МАГЛЬОВАНИЙ Анатолій Васильович –
доктор біологічних наук, професор,
проректор з гуманітарної освіти і виховання
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
ГРИНОВЕЦЬ Володимир Степанович –
кандидат медичних наук,
доцент кафедри терапевтичної стоматології
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
ЖИТТЯ ЯК ДОСЛІДЖЕННЯ
До 90-річчя члена-кореспондента НАН України Д.Д. Зербіно
Нещодавно виповнилося 90 років видатному клінічному патологу доктору медичних наук, професору, заслуженому діячу науки України, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, члену Міжнародної академії патології (США), академіку Національної академії медичних наук України, члену-кореспонденту Національної академії наук України Дмитру Деонисовичу Зербіно.
Дмитро Деонисович Зербіно народився 10 березня 1926 р. в Луганську. У 1950 р. закінчив Чернівецький медичний інститут і тривалий час працював у ньому. Був старшим лаборантом, пізніше асистентом кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії. Крім того, працював хірургом у клініці, що діяла при кафедрі. У 1956 р., після захисту кандидатської дисертації, перейшов на кафедру патологічної анатомії, де пройшов шлях від асистента до професора.
У 1966 р. Д.Д. Зербіно було обрано завідувачем кафедри патологічної анатомії одного з найстаріших навчальних закладів в Україні – Львівського медичного інституту, який нині має назву Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (ЛНМУ). З 1896 р., від часу заснування, її керівниками були відомі патологи – професори А. Обжут (1896–1910), З. Дмоховський (1910–1919), В. Новицький (1920–1941), а після війни, з 1945 р. – доктори медичних наук, професори М.В. Войно-Ясенецький (1945–1952) та Є.Г. Пальчевський (1952–1966). Очоливши кафедру, Дмитро Деонисович не зрадив традиціям і продовжив славний шлях своїх попередників. Завдяки його невтомній праці, організаторському таланту, вмінню побачити нове і перспективне в науці помітно активізувалися усі напрями діяльності кафедри і насамперед наукові досліження. Д.Д. Зербіно завідував кафедрою майже 35 років (з 1966 до 2000 р.), потім очолював Інститут клінічної патології ЛНМУ (2000–2013), а з 2013 р. є директором Музею хвороб людини при Університеті, який має статус об’єкта національного надбання.
У науковій роботі Д.Д. Зербіно, присвяченій проблемам клінічної патології, домінують чотири основних напрями: дослідження патології лімфатичної системи і ультраструктури лімфо- і гемомікроциркуляторних шляхів; васкуліти і ангіопатії; вивчення патології аорти; проблеми екологічної патології людини.
Дмитро Деонисович – творець нового розділу патологічної анатомії – патоморфології лімфатичної системи. Він встановив значення лімфатичної системи в ряді загальнопатологічних явищ (набряки, дистрофії, склероз); уперше обґрунтував теорію ії недостатності на основі патоморфологічних змін; детально вивчив патологічну анатомію слоновості (хронічної лімфедеми); дав визначення резорбтивної, бар’єрно-елімітивної і транспортно-елімітивної функцій лімфатичної системи. Було сформовано принципово нові уявлення щодо шляхів і механізмів лімфогенного і гематогенного метастазування раку, а також про наслідки блокади лімфатичних шляхів пухлинними клітинами. Д.Д. Зербіно відкрив нові феномени і явища в патології лімфатичної системи: старечі зміни і варикоз судин, лімфо-венозні шунти, резорбцію лімфокапілярами пошкоджених ультраструктурних елементів кісток. Він уперше детально описав процеси регенерації лімфатичних капілярів і карцинозу лімфатичних судин. Завершенням цього циклу досліджень стала фундаментальна монографія «Общая патология лимфатической системы» (1974), а також розділи з цієї теми у численних підручниках для вищої школи.
Інший напрям досліджень Д.Д. Зербіно пов’язаний з вивченням однієї з патологій гемомікроциркуляції – синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ) крові. Було розроблено спеціальну методику його діагностики. Результати наукових пошуків відображено в монографії «Патологическая анатомия синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови» (1983; у співавторстві з Л.Л. Лукасевич).
Дмитро Деонисович не відступає перед складними проблемами і не боїться «неходжених стежок» у науці. Зокрема, він зацікавився такою мало розробленою проблемою, як патології судин неатеросклеротичного генезу – васкуліти і ангіопатії. У результаті було висунуто концепцію про етіологічну роль ксенобіотиків (чужорідних хімічних речовин) у розвитку уражень судин. Підґрунтям для неї стали нові важливі факти, розкриті Д.Д. Зербіно: роль професії і професійного маршруту в розвитку системного артеріїту, облітеруючого ендартеріїту, неспецифічного аортоартеріїту. Підсумком цих досліджень є монографія «Васкулиты и ангиопатии» (1977), а також збірник матеріалів Всесоюзного симпозіуму «Васкулиты, ангиопатии, ангиодисплазии» (1983), виданий за редакцією Д.Д. Зербіно. Повний текст