Вісник НАН України. 2016. № 10. С. 51-59
https://doi.org/10.15407/visn2016.10.051
ГОЛЬДІН Павло Євгенович —
кандидат біологічних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу еволюційної морфології хребетних Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
ПІДЗЕМНІ КИТИ УКРАЇНИ
В українських водах зараз мешкають лише три види китоподібних – два види дельфінів та морська свиня, яка є найдрібнішим китом сучасності. Проте у викопних відкладах на території багатьох регіонів України трапляються рештки десятків видів китів, що належать до різних груп та епох, починаючи з еоцену. Саме з України, колишнього дна океану Тетіс, описано один з найпримітивніших родів повністю водних китоподібних – Basilotritus, віком близько 40 млн років. Величезне різноманіття вусатих і зубатих китів з багатьма ендемічними формами відкрито із середнього та пізнього міоцену, між 14 і 8 млн років тому (басейни Центрального і Східного Паратетісу), що збігається з максимумом дивергенції в межах цих груп. Серед китоподібних того часу – карликовий дельфін Microphocaena і карликові вусаті кити родини Cetotheriidae. Кількість знайдених решток помітно зменшується у відкладах після формування Середземноморсько-Чорноморського басейну в сучасних межах, оскільки багато з них перебувають нижче сучасного рівня моря. Однак деякі фрагменти потрапили до суходолу з людиною, і їх виявляють в археологічних пам’ятках різних епох. Загалом різноманіття викопних китів зниклого басейну океану Тетіс охоплює майже всі відомі групи китоподібних.
Ключові слова: китоподібні, кити, дельфіни, Тетіс, Паратетіс, Basilotritus, Cetotheriidae.
Береги сучасної України омиваються Чорним і Азовським морями — окраїнними морями Середземноморського басейну, віддаленими від найближчого океану на тисячі кілометрів. Азово- Чорноморська фауна значно бідніша порівняно з океанічною і навіть середземноморською, при тому, що її основу становлять види середземноморського походження, які проникали в Чор- не море через протоку Босфор протягом останніх 7 тис. років. Зокрема, в Чорному морі мешкає менше десятка видів голкошкірих, лише один вид акул, немає головоногих молюсків. Не становлять винятку і морські ссавці. В історичні часи в Чорно- му морі траплявся лише один вид тюленів — середземноморський тюлень-монах (рис. 1), який нині повністю зник з наших вод, і три види китоподібних, що належать до двох споріднених родин дельфінів і морських свиней [1]. Це дельфін звичайний (він же — білобочка, або тиртак), дельфін афаліна і морська свиня звичайна (відома під місцевими назвами чушка, мутур, пихтун, азовка), примітна тим, що це найдрібніше із сучасних китоподібних світу (рис. 2). Деякі дорослі мор- ські свині в Чорному морі завдовжки всього 110—115 см і важать менш як 30 кг [2]. Ще один вид, вусатий кит — смугач малий, лише одного разу (принаймні, як відомо) в 1880 р. зайшов у Чорне море [1] (рис. 3). Разом з тим, у Середземному морі постійно мешкають 11 видів з 5 родин китоподібних, у тому числі кашалоти і дзьоборили (те, що їх немає у нас, цілком природно, оскільки вони живляться головоногими молюсками, відсутніми в чорноморських во- дах), до того ж відомо про окремі заходи ще 10 видів [3]. Головною причиною такого збіднен- ня сучасної чорноморської фауни, очевидно, є ускладненість природного зв’язку з океаном. З огляду на зазначене вище, не дивно, що різноманіття морських ссавців у нашій країні слід шукати не стільки під водою, скільки під землею — у викопних відкладах минулих гео- логічних епох, коли зв’язки морських басейнів, які існували на території сучасної України і Чорного моря, були набагато ширшими. Веоцені — в епоху, що тривала від 56 до 34 млн років тому і була світанком ери сучасних звірів, коли екологічна і морфологічна різноманітність ссавців на Землі різко зросла і з’явилося багато різних форм, які дали початок сучасним біологічним рядам, — велика частина території України була покрита водами океану Тетіс [4] (рис. 4). Цей океан з’єднував Атлантику та Індійський океан і розташовувався на місці сучасної Південної Європи, Південно-Західної та Центральної Азії. З певною часткою умовності залишками цього океану можна вважати внутрішні моря і затоки Західної Євразії — від Середземного моря до Аральського моря і Перської затоки. Саме в цьому регіоні, на периферії Африки, знайдено найдавніші викопні рештки сиренових (предків нинішніх дюгонів і ламантинів) — найближчих родичів слонів та інших реліктів давньої африканської фауни [5], а в пізніших відкладах — найдавніших тюленів [6]. У Тетісі, біля його індійських берегів, жили найдавніші китоподібні, і, цілком імовірно, саме звідти вони й походять. Згідно з даними молекулярної генетики (які мають деякі підтвердження і в анатомії), найближчі родичі китоподібних — гіпопотами, тобто представники парнокопитних, проте предки китів і гіпопотамів розділилися не пізніше 56— 60 млн років тому [7], а вже 53 млн років тому, відповідно до геологічних датувань, з’явилися перші викопні предки китів [8]. Це були пе- реважно наземні всеїдні тварини, зовні більш схожі на нинішніх хижих звірів, які, однак, по- лювали не лише на суші, а й у воді, і, ймовірно, харчувалися рибою — про це свідчать резуль- тати аналізу стабільних ізотопів біогенних елементів у скам’янілостях [9].