Вісник НАН України. 2016. № 10. С.68-73

ТРОЩЕНКО Валерій Трохимович — академік НАН України, почесний директор Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України
МАТВЄЄВ Валентин Володимирович — академік НАН України, головний науковий співробітник Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України 

ХАРЧЕНКО Валерій Володимирович — член-кореспондент НАН України, директор Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України
ЗІНЬКОВСЬКИЙ Анатолій Павлович — доктор технічних наук, професор, заступник директора Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЦНОСТІ МАТЕРІАЛІВ І КОНСТРУКЦІЙЗАПОРУКА СТВОРЕННЯ ВИСОКОНАДІЙНОЇ ТЕХНІКИ
До 50-річчя заснування Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України

Аннотація:
У статті окреслено головні віхи історії Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка, формування в установі наукових шкіл. Розглянуто основні напрями діяльності Інституту, найвагоміші наукові здобутки і практичну значущість отриманих результатів.

Інститут проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України функціонує з 1 жовтня 1966 р. згідно з рішенням Президії АН УРСР на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 30 липня 1966 р. про створення на базі сектору міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР нової наукової установи — Інституту проблем міцності. Ініціатором заснування Інституту був видатний учений в галузі механіки деформівного твердого тіла та міцності матеріалів і конструкцій академік АН УРСР Георгій Степанович Писаренко. Його пропозицію підтримали президент АН УРСР академік Б.Є. Патон і президент АН СРСР академік М.В. Келдиш. Новостворену установу було підпорядковано Відділенню математики, механіки та кібернетики АН УРСР, а з 1983 р. — Відділенню механіки. Створенню Інституту передували об’єктивні тенденції розвитку науки і техніки. В 50-х роках минулого століття в системі Академії наук України значного розвитку набули дослідження в галузі порошкової металургії, які були зосереджені переважно в лабораторії порошкової металургії і спеціальних сплавів Інституту чорної металургії АН УРСР. У ті часи цей Інститут розміщувався в Києві. У цей період методи порошкової металургії почали застосовувати для виготовлення конструктивних елементів машин, призначених для експлуатації в умовах високих температур, що й зумовило нагальну потребу в усебічному вивченні механічних характеристик створених за такою технологією матеріалів та міцності виготовлених з них деталей машин. Для розв’язання задач статичної і динамічної міцності матеріалів та елементів конструкцій, виготовлених методами порошкової металургії, Іван Микитович Францевич, який тоді очолював лабораторію порошкової металургії і спеціальних сплавів, запросив Г.С. Писаренка (пізніше І.М. Францевич став академіком АН УРСР, директором Інституту металокераміки і спеціальних сплавів, тепер це Інститут про- блем матеріалознавства ім. І.М. Францевича). Наукова тематика в колективі, який під керів- ництвом Г.С. Писаренка спочатку був реорганізований у сектор міцності Інституту проблем матеріалознавства, а в подальшому став основою для створення Інституту проблем міцності, була зосереджена на вирішенні таких актуальних науково-технічних завдань, як:
• міцність керамічних матеріалів за різних видів навантаження в умовах впливу високих (до 3300 К) температур;
• міцність і твердість тугоплавких матеріалів у вакуумі за температур до 2300 К;
• циклічна міцність і дисипативні властивості матеріалів, що використовуються в тур- бомашинобудуванні;
• міцність теплозахисних матеріалів, які за- стосовуються в космічній техніці.
Вибір зазначених напрямів досліджень був зумовлений необхідністю вирішення конкрет- них питань міцності, що виникали при створенні таких об’єктів техніки, як атомні енергетичні установки, нові типи літальних апаратів, парові та газові турбіни, спецтехніка та ін., з урахуванням впливу високих і низьких температур, радіаційних полів, вакууму, корозії, нестаціонарних, у тому числі циклічних, тривалих статичних, теплових і силових навантажень тощо. Перед Інститутом проблем міцності було поставлено завдання — провести теоретичні й експериментальні дослідження, спрямовані на встановлення критеріїв міцності і несучої здатності матеріалів та елементів конструкцій, а також підвищення їх міцності для новітніх галузей техніки з урахуванням конструктивно-технологічних факторів, виду напруженого стану і реальних режимів силового та теплового навантаження в широкому діапазоні температур.

Повний текст (PDF)