Вісник НАН України. 2016. № 10. С. 89-95
ГОРЧАКОВА Надія Олександрівна — доктор медичних наук, професор кафедри фармакології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.
ВІДОМИЙ УЧЕНИЙ, СПРАВЖНІЙ ПЕДАГОГ І ПАТРІОТ
До 80-річчя члена-кореспондента НАН України І.С. Чекмана
Аннотація:
4 жовтня 2016 р. виповнюється 80 років відомому українському вченому, фундатору досліджень з біохімічної та загальної фармакології, засновнику напрямів фізико-хімічної, квантової та нанофармакології в Україні, члену-кореспонденту НАН України (1991) і НАМН України (1993), академіку Нью-Йоркської академії наук, лауреату Державної премії України (1986), заслуженому діячу науки і техніки України (1995), доктору медичних наук, професору Івану Сергійовичу Чекману.
Є така добра академічна традиція — вшановувати відомих учених у дні їх ювілеїв, і я, дотримуючись цього звичаю, хочу розповісти про життєвий шлях і наукові здобутки Івана Сергійовича Чекмана, якого знаю понад 50 років, відколи він прийшов на кафедру фармакології Київського медичного інституту (нині — Національний медичний університет ім. О.О. Бого- мольця), я тоді ще була студенткою. Я безмірно вдячна долі за те, що вона звела мене з цією неординарною людиною, моїм добрим наставником і другом. Йому вдалося створити на кафедрі творчу атмосферу наукового пошуку, що стала запорукою проведення цікавих і важливих досліджень. Його вміння працювати з повною віддачею, насиченість і високий темп життя, природний ентузіазм, широта інтересів, які не обмежуються лише наукою — він щиро захоплюється мистецтвом, літературою — мимоволі заражають оточуючих, спонукаючи і їх до активної діяльності. Іван Сергійович Чекман — один із найяскравіших представників української наукової школи фармакології, вірний учень славетного академіка Олександра Ілліча Черкеса, обдарований педагог, громадський діяч. Життя кожної видатної людини має свої неповторні кольори. Життя Івана Сергійовича чим далі, тим більше насичується барвами любові, людяності, порядності, відданості своїй справі та своїм ідеалам. Ці риси він перейняв від батьків — Марії Іванівни та Сергія Юхримовича Чекманів, жителів села Чаньків Дунаєвецького району Хмельницької області. На жаль, він дуже рано втратив батька, який у 1941 р. пішов добровольцем на фронт і загинув під Харковом у 1943 р. Працелюбність і цілеспрямованість Івана Сергійовича дали йому змогу здобути добру освіту: навчався у Чаньківській семирічній школі, Кам’янець-Подільському медичному училищі, Вінницькому медичному інституті, у 1961 р. з відзнакою закінчив Тернопільський медичний інститут. Однак у науку він прийшов не відразу. Після інституту за розподіленням потрапив до Лонківської дільничної лікарні Волочиського району на Хмельниччині, став її головним лікарем, через рік очолив лікарню у сусідній Курилівці. Проте природна допитливість не давала спокою, практична робота ставила багато запитань, відповіді на які можна було знайти лише опанувавши більший діапазон знань. Це й спонукало Івана Сергійовича вступити в 1963 р. до аспірантури при кафедрі фармакології Київського медичного інституту, яку тоді очолював усесвітньо відомий учений академік Олександр Ілліч Черкес, а одним із напрямів наукових досліджень кафедри було визначення фармакології серцево-судинних засобів. У 1966 р. І.С. Чекман успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Експериментальні дослідження похідних пропініламіну», в якій розкрив нові механізми дії інгібіторів МАО (моноаміноксидази). Того самого року, крім експериментальних досліджень, Іван Сергійович розпочав активну педагогічну діяльність. На посаді асистента кафедри І.С. Чекман перебував з 1966 по 1969 р., потім посів посаду доцента (1969—1972), а з 1972 р. став завідувачем кафедри фармакології (деякий час вона називалася кафедрою фармакології і клінічної фармакології), яку й очолював упродовж наступних 44 років. У 1973 р. успішно захистив докторську дисертацію «Експериментальні дослідження механізмів дії антиадренергічних засобів», в якій не лише узагальнив дослідження феноменологічної та біохімічної фармакології β-адреноміметиків і симпатолітиків, а й першим у світі встановив фізико-хімічний ме- ханізм симпатолітичної дії резерпіну стосовно його впливу на процеси депонування. У 1987— 1991 рр. І.С. Чекман був директором Київсько- го науково-дослідного інституту фармакології і токсикології МОЗ України, який тоді отримав статус головної в Україні установи з про- блеми «Фармакологія». У своїй багатогранній творчій діяльності Іван Сергійович показав себе як талановитий дослідник, експериментатор і клініцист, педагог та організатор. Завдяки високому професіоналізму, широкій ерудиції, вродженій інтуїції він досяг значних успіхів на науково- му поприщі. Його особливо вирізняє потяг до перспективних малодосліджених проблем, до розвитку нових напрямів у фармакології.