Вісник НАН України. 2017. № 7. 93-98
КОРСУНЬ Алла Олексіївна —
кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії НАН України
З історії створення Міжнародної служби обертання Землі. Ініціативи українських астрономів
У статті простежено основні етапи майже вікової історії розвитку служб — попередниць сучасної Міжнародної служби обертання Землі та референтних систем (IERS), яка цього року відзначає своє 30-ліття. Розглянуто важливу роль українських астрономів та їхні ініціативи щодо вдосконалення організації роботи цих служб.
Серед сучасних міжнародних служб, функції яких полягають у забезпеченні суспільства необхідною інформацією планетарного характеру, є служба, що надає відомості про орієнтацію нашої планети Земля у просторі та часі (поправки до прецесії та нутації, референтні системи координат — небесна і земна координати полюса Землі, всесвітній час тощо). Від 1987 р. ця служба називалася Міжнародна служба обертання Землі (International Еarth Rotation Service — IERS), а з 2003 р. у зв’язку з розширенням тематики досліджень назву було уточнено — Міжнародна служба обертання Землі та референтних систем (International Еarth Rotation and Reference System Service) зі збереженням попередньої абревіатури IERS.
Центральне бюро IERS розташоване в Паризькій обсерваторії. До складу служби входять відділення прогнозування параметрів орієнтації Землі (Predictions of Earth Orientation Parameters), що базується у Військово-морській обсерваторії США (United States Naval Observatory) з координаційним центром у Вашингтоні, та кілька центрів, що знаходяться в Парижі, — Technique Centres, Product Centres, ITRS Combination Centres, Research Centres, Analysis Coordinator.
Від самого початку діяльність цієї міжнародної служби ґрунтується на мережі станцій, розміщених у різних країнах, що здійснюють спостереження з використанням сучасних технічних засобів (лазерна локація штучних супутників Землі, радіоінтерферометрія з наддовгими базами, глобальні позиційні системи (GPS), доплерівські спостереження за супутниками та ін.)
Офіційною датою створення IERS вважають 1987 р., а фактично вона почала працювати з 1 січня 1988 р. Проте створенню цієї служби передувала майже вікова передісторія. Її попередниками були Міжнародна служба широти (International Latitude Service — ILS), Міжнародне бюро часу (Bureau international de l’Heure — BIH), Міжнародна служба руху полюса (International Polar Motion Service — IPMS). Завдання, методи та засоби досліджень цих служб змінювалися відповідно до прогресу техніки, розвитку теорії обертання Землі, засобів спостереження та методів обробки даних.
Отже, простежимо основні етапи історії розвитку цих служб і відзначимо важливу роль, яку відіграли ініціативи українських астрономів щодо вдосконалення організації роботи з надання відомостей про орієнтацію Землі.
Міжнародна служба широти (МСШ, ILS) (1899–1962). Відкриття в ХІХ ст. руху полюсів Землі, який зумовлює зміни географічних координат на земній поверхні та впливає на точність визначення часу, сприяло організації спостережень за зміною широт на астрономічних обсерваторіях, що здобули назву широтних станцій.
Для визначення руху північного полюса Землі в 1899 р. було створено Міжнародну службу широти, яка складалася спочатку з п’яти обсерваторій: Мідзусава (Японія), Карлофорте (Італія), Юкайя, Цинциннаті, Гейтерсберг (США), розташованих на так званій міжнародній паралелі 39°08’ північної широти, і Центрального бюро (воно часто змінювало своє місцезнаходження). Обсерваторії вели спостереження зміни широти на однотипних зеніт-телескопах, але за роки існування служби кількість станцій, програми спостережень, методи їх аналізу неодноразово змінювалися, що негативно впливало на ефективність застосування отриманих результатів на практиці. Крім того, ці результати ще й надходили до споживачів з великим запізненням.
Звісно, така робота служби не задовольняла ані дослідників обертання Землі, ані геофізиків, ані геодезистів-практиків. Про ці недоліки часто писали вчені з різних країн, проте протягом багатьох років ситуація ніяк не поліпшувалася.
Ідеї щодо істотних змін на краще в організації МСШ та їх практичного втілення найбільш чітко висловили представники відомої тепер української наукової школи з геодинаміки, заснованої О.Я. Орловим, про що детальніше йтиметься далі.
Міжнародне бюро часу (МБЧ, ВІН) (1920–1987). Міжнародне бюро часу було створено за рішенням Міжнародного астрономічного союзу (МАС) у 1919 р., а діяти почало з 1920 р. Таке об’єднання розрізнених національних служб часу для точного визначення всесвітнього часу (єдиної форми часу, запропонованої ще Міжнародною меридіанною конференцією у Вашингтоні в 1884 р.) було необхідним як для наукових досліджень, так і для технічних і практичний цілей (наприклад, для порівняння національних шкал часу, синхронних спостережень, для забезпечення залізничного сполучення між країнами та ін.). Завдання центру Бюро, що розташувався в Парижі, полягало насамперед в об’єднанні всіх обсерваторій (служб часу), збереженні та поширенні сигналів всесвітнього часу (для чого, до речі, стала в пригоді Ейфелева вежа в Парижі). Цей центр здобув назву Міжнародне бюро часу при Паризькій обсерваторії. Згодом у складі МБЧ було створено секцію обертання Землі для термінового визначення координат полюса Землі, необхідних для обчислення поправок на рух полюса і уточнення всесвітнього часу, оскільки Міжнародна служба широти своєчасно не забезпечувала користувачів такою інформацією.