Вісник НАН України. 2017. № 7. 99-103
КОЛОДОЧКА Леонід Олександрович —
доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник відділу акарології Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
КОВТУН Михайло Фотійович —
доктор біологічних наук, головний науковий спів-робітник відділу еволюційної морфології Інституту
ХАРЧЕНКО Віталій Олександрович —
кандидат біологічних наук, завідувач відділу паразитології, заступник директора Інституту
ІВАНОВА Вікторія Анатоліївна —
вчений секретар Інституту
ШЛЯХ ЗООЛОГА
До 80-річчя члена-кореспондента НАН України І.А. Акімова
19 липня виповнилося 80 років відомому українському зоологу, акарологу, заслуженому діячу науки і техніки України, директору Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України Ігорю Андрійовичу Акімову.
Ігор Андрійович Акімов народився 1937 р. у Києві в сім’ї вчителів. Захоплення живою природою почалося у майбутнього вченого-зоолога ще в дитинстві, і він проніс його через усе життя, пройшовши шлях від юного натураліста до вченого, члена-кореспондента і директора Інституту зоології НАН України. Син Андрія Кузьмича і Людмили Йосипівни Акімових сприймав тваринний світ як диво, весь час намагаючись заселити ним квартиру. Батьки мудро підтримували захоплення хлопця, і невдовзі він став членом зоологічного гуртка Республіканської станції юних натуралістів, що на вул. Вишгородській, 19 (тепер — Еколого-натуралістичний центр). Можна лише уявити захват хлопця, коли він під час літньої практики вперше побував у наметовому таборі. Станція, як потім і Палац піонерів, були не тільки центрами позашкільного виховання учнів, а й справжніми кузнями майбутніх кадрів біологів-науковців і педагогів. Її вихованцями були професори М.А. Воїнственський, Л.О. Смогоржевський, Л.О. Смогоржевська, В.П. Шарпило та багато інших відомих зоологів. Можна навіть говорити про кілька поколінь українських біологів, які вийшли з цих закладів. Керівники гуртків станції підтримували і спрямовували потяг своїх вихованців до дослідницької роботи. У 1954 р. деякі з них стали учасниками Всесоюзної виставки досягнень народного господарства. Їхні експонати були виставлені у павільйоні юних натуралістів і їм, у тому числі й дев’ятикласнику Ігорю Акімову, на виставці у Москві вручили медалі учасників ВДНГ СРСР.
Майбутнє було визначене, і в 1955 р. успішний випускник середньої школи № 25 вступає на біофак Київського державного університету. Мрія здійснилася. Його вчителями стали відомі українські зоологи — академік О.П. Маркевич, професори О.П. Кришталь і Б.М. Мазурмович, які назавжди прищепили йому любов до самостійного мислення. Вміння знаходити причини й наслідки явищ і подій, започатковані ще в юнацькі роки вихованням на Станції, стали завдяки викладачам КДУ основою менталітету студента. Та не тільки це. Професор О.П. Кришталь всіляко заохочував ініціативу студентів, виховував відповідальність і практику керівництва. Саме він довірив студентові V курсу Ігорю Акімову очолити експедицію кафедри зоології безхребетних зі збору матеріалів для дисертантів-ентомологів і для своєї дипломної роботи з ектопаразитів птахів. Для хлопця це була важка, але корисна школа.
Подальше навчання проходило в аспірантурі на кафедрі зоології безхребетних. Більшу частину аспірантського терміну молодий науковець жив і працював на навчальній базі в Канівському заповіднику, серед чудової природи Черкащини. Саме там остаточно сформувалися навички самостійної дослідницької роботи і наукового мислення, закладено основи майбутньої кандидатської дисертації. На базі під Каневом і в далеких експедиціях Ігор Андрійович усе більше набирався досвіду науковця й керівника. Це стало в пригоді після закінчення аспірантури, коли він упродовж 1963–1966 рр. працював старшим науковим співробітником у лабораторії арахно-ентомології Київського університету. Згодом Ігор Андрійович казав: «Університет допоміг мені здійснити мрію…». Лабораторія стала осередком молодих ентузіастів-дослідників. У різні часи в ній працювали майбутні відомі зоологи В.Г. Долін, Л.І. Францевич, Г.Й. Щербак, С.В. Кононова, В.М. Лоскот та ін.