МЕЛАЩЕНКО Андрій Олегович —
кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України (Київ)
ORCID: 0000-0002-7827-5165

РОЗРОБКА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЕЛЕКТРОННИХ ДОВІРЧИХ ПОСЛУГ
За матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 5 липня 2017 року

Побудова інформаційного суспільства спирається насамперед на довіру. Століття паперового діловодства створили інфраструктуру довіри, яка ґрунтується на підписах і печатках. Завдання XXI ст. — побудувати досконалішу інфраструктуру в інформаційному суспільстві, тобто у віртуальному світі. Інформаційне суспільство — суспільство, де всі процеси з технологічної та організаційної точок зору, крім матеріального виробництва, виконуються в електронному (віртуальному) вигляді. Така організація праці має безліч переваг, від економічних до екологічних. Основою довіри в сучасній концепції інформаційного суспільства є інфраструктура відкритих ключів (PKI) та її юридичне вдосконалення у ЄС — кваліфікована інфраструктура відкритих ключів (QPKI). У доповіді розкрито різні аспекти організації QPKI та проаналізовано першочергові дії, необхідні для зведення Національної системи електронних цифрових підписів до Європейської еталонної моделі QPKI.
Ключові слова: QPKI, електронний цифровий підпис, електронний документообіг, стандартизація.

В Україні переважна більшість проектів національного рівня у сфері інформатизації [1–3] спрямована на спрощення взаємодії державних установ, громадян, приватних, колективних підприємств та інших суб’єктів підприємницької діяльності з органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Проте, на жаль, впровадження е-послуг у державі розвивається досить повільно. Більшість підходів ґрунтуються на необхідності побудови електронного документообігу (ЕДО), тоді як світова спільнота вже перейшла на наступну сходинку еволюції, а саме: на побудову інфраструктури електронних бізнесів.

Динаміку розвитку інфраструктури електронних бізнесів доцільно продемонструвати на прикладі історії розвитку Національної системи електронних цифрових підписів (НСЕЦП) (рис. 1). Аналіз факторів розвитку сфери інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ) в Україні та ЄС за період з 2003 по 2010 р. свідчить про суттєву різницю в застосуванні електронного цифрового підпису (ЕЦП), зумовлену людським фактором та передісторією використання ІКТ бізнесом і державними структурами.

Глибоке проникнення ІКТ у бізнес та державну сферу відбулося на початку 1990-х років, метою чого було спрощення взаємодії бізнесу і державного сектору, а також створення нового ринку. Протягом 90-х років інформаційні технології найактивніше розвивалися у фінансовому секторі, їх досягнення успішно впроваджувалися у виробничі підприємства по всій Європі. Вершиною розвитку ІТ того часу стало створення серії міжнародних стандартів EDIFACT, які формалізували, оптимізували та імплементували взаємодії між державними органами та підприємствами. У цей період з’явилося нове покоління керівників, які зрозуміли великий потенціал ІКТ та оволоділи механізмами їх впровадження.

У 1999 р. опубліковано Директиву 93/1999/ЄС [4], яка започаткувала новий етап розвитку сфери ІКТ, увівши поняття електронних бізнесів та їх інфраструктури. Це було насамперед спрямовано на спрощення взаємодії людини та ІКТ, на якому наголошував ще В.М. Глушков у своїх працях [5]. Крім того, наявність формалізованих і оптимізованих бізнес-процесів взаємодії держави, бізнесу та громадян дає можливість створити якісно нове середовище в соціально-економічному та культурному аспектах.

Історія створення НСЕЦП (рис. 1) свідчить про фактичне застосування ЕЦП тільки для імплементації алгоритмів звітності, навіть у випадку реєстрів. Складну ситуацію з практичним використанням НСЕЦП проілюстровано на рис. 2, де відображено послідовність дій, які необхідно здійснити підприємству для налагодження взаємодії з національними фіскальними органами при поданні фінансової звітності в електронному вигляді. Такий алгоритм передбачає підписання трьох договорів: