Вісник НАН України. 2018. № 1. С.23-27
ІЗ ЗАЛИ ЗАСІДАНЬ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ
22 листопада 2017 року
Українська революція 1917–1921 років: сучасний історіографічний образ та дослідницький потенціал (доповідач — доктор історичних наук Р.Я. Пиріг)
Про результати виконання Державної цільової науково-технічної програми розроблення і створення сенсорних наукоємних продуктів на 2008–2017 роки (доповідач — член-кореспондент НАН України Є.Ф. Венгер)
Про нагородження відзнаками НАН України та Почесними грамотами НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України (доповідач — академік НАН України В.Л. Богданов)
Кадрові та поточні питання
На засіданні Президії НАН України 22 листопада 2017 р. члени Президії HAH України та запрошені заслухали і обговорили наукову доповідь головного наукового співробітника відділу історії Української революції 1917–1921 рр. Інституту історії України НАН України доктора історичних наук Руслана Яковича Пирога на тему «Українська революція 1917–1921 років: сучасний історіографічний образ та дослідницький потенціал».
Українська революція початку ХХ ст. — знакове явище у новітній історії українського народу. Крах російського царизму спричинив потужний вибух національно-визвольної боротьби, яка сприяла відродженню державної самостійності, активізувала процес формування політичної нації. Український революційний процес розвивався у надрах Лютневої російської революції. Більшовицький жовтневий переворот у Петрограді, збройна експансія проти УНР створили умови для реалізації власної політичної програми і перетворення Української революції на антипод російської революції, більшовицький варіант якої набирав усе виразніших термідоріанських рис. Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 р. відбулася демократизація архівної справи, стали можливими оприлюднення раніше закритих документів, публікація мемуарів, щоденників, епістолярію. Це дозволило створити принципово нову джерельну базу для переосмислення явищ, подій і постатей революційної доби в Україні, її місця в загальноросійському контексті і європейській історичній ретроспективі. Реалізація масштабних археографічних проектів актуалізувала документи вищого інституційного рівня усіх національних державних утворень: «Українська Центральна Рада. Документи і матеріали», «Директорія, Рада Міністрів Української Народної Республіки 1918–1920. Документи і матеріали», «Українська Держава (квітень–грудень 1918 року). Документи і матеріали», «Український національно-визвольний рух. Березень–листопад 1917 р.», «Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали». Розширенню кола документальних джерел сприяла публікація спогадів М. Грушевського, В. Винниченка, П. Скоропадського, щоденників Є. Чикаленка, Д. Донцова та інших діячів. Важливу роль відіграло також перевидання праць авторитетних істориків української діаспори О. Субтельного, Т. Гунчака, І. Нагаєвського, І. Лисяка-Рудницького та ін.
Першим кроком на шляху створення нового образу Української революції стало повернення до історіографічного дискурсу терміна «Українська революція», який у політичний і науковий лексикон ввели ще М. Грушевський, В. Винниченко, Д. Дорошенко. У 1996 р. Інститут історії України НАН України видав двотомник «Історія України: нове бачення». Автор відповідних розділів В.Ф. Верстюк запропонував принципово нове бачення подій 1917–1921 рр. як Української революції. Було розширено хронологічні рамки до 1921 р. включно, національна і соціальна складові революції подавалися у тісному поєднанні, термін «громадянська війна» трактувався як російська червона або біла військова експансія і збройна боротьба з нею.
Того ж року побачив світ «Нарис історії України» Я.Й. Грицака. Ґрунтуючись на аналізі великого масиву західної історичної літератури, автор об’єднав два різних століття в одне ціле завдяки наголосу на принциповій важливості революції для українського націотворення. Новим було й тематичне об’єднання революції з Першою світовою війною. У середині 1990-х років парадигма пролетарської соціалістичної революції була остаточно дезавуйована, а на зміну їй прийшла парадигма Української національної революції як самодостатнього історичного феномену.
Спеціальні тематичні дослідження зосередилися у відділі історії Української революції 1917–1921 років Інституту історії України НАН України. Основні наукові здобутки співробітників опубліковано у періодичних виданнях та численних монографіях; сотні статей про явища, події і відомі постаті доби Української революції містить 10-томна «Енциклопедія історії України».