Вісник НАН України. 2018. № 3. С.13-18
https://doi.org/10.15407/visn2018.03.013
КУДРЯЧЕНКО Андрій Іванович —
доктор історичних наук, професор, директор Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»
СУЧАСНІ СВІТОСИСТЕМНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 січня 2018 року
Доповідь присвячено широкому колу проблем, пов’язаних з аналізом сучасних світосистемних трансформацій, що насамперед зумовлено їх відчутним впливом на розв’язання актуальних завдань з інтеграції України до світової спільноти та формування стратегічних пріоритетів зовнішньої політики країни. Показано, що без глибокого розуміння сучасних світосистемних трансформацій неможливо підійти до розроблення оптимальних цілей і стратегій національного розвитку та убезпечити його в довгостроковій перспективі.
Вельмишановний Борисе Євгеновичу!
Вельмишановні члени Президії!
Зі здобуттям незалежності у 1991 р. сучасна Україна стала уособленням світосистемних змін. Відхід від блокової конфронтації у сфері безпеки привів до зміни світового устрою. Результатом цього стало те, що об’єдналися країни Європи, Німеччина стала єдиною державою, самоліквідувався колишній СРСР і відбулася дезінтеграція його складових політичних утворень. Тим самим було змінено Ялтинсько-Потсдамську систему міжнародних відносин, яку доповнювали не лише геополітичні, а й світоглядні, демократичні підходи. Ці зміни та посилення інтеграційних процесів у євроатлантичному ареалі стали унаочненням розширення географічних меж ліберальної демократії.
З формуванням Європейського Союзу інтеграційний чинник, вийшовши за межі відносно єдиного соціокультурного середовища Західної Європи, став вузловим і визначальним на всьому євразійському просторі у сенсі не лише сучасних реалій, а й перспектив еволюції та характеру континентального і світового порядку. Розширення Євросоюзу відбувалося кількома хвилями і на сьогодні він об’єднує 28 країн континенту (рис. 1).
Поряд із величезними трансформаційними змінами поглиблюються такі явища, як глобалізація та регіоналізація. Глобалізація, як процес посилення інтеграційних зв’язків між окремими народами і країнами світу, з одного боку, позитивно впливає на розвиток світової економіки, забезпечує більшу толерантність у міжнародних відносинах, застерігає держави від крайніх дій. Розширення фінансово-економічних і торговельних зв’язків, розвиток глобальних транспортних мереж і телекомунікаційних систем, безумовно, сприяють економічному зростанню. Процеси глобалізації спонукають провідні країни до певних компромісів задля вирішення глобальних проблем, передусім проблем світової безпеки. Прикладами такого компромісу є укладення Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією договору СНО-3, що передбачає подальший контроль та запровадження обмежень на стратегічні ядерні озброєння, а також договори щодо координації діяльності більшості держав з екологічної проблематики.
З іншого боку, процеси глобалізації далеко не завжди орієнтовані на розвиток національного виробництва. Крім того, вони зумовлюють ситуацію, за якої нівелюються запити людей, утверджуються правила, вигідні насамперед розвиненим країнам, на шкоду національним культурам нав’язуються не завжди найкращі ідеали і цінності. Ці процеси спричинюють також появу глобальних проблем, створюють передумови для виникнення масштабних економічних криз, які відчутно позначаються на економічному становищі не лише більшості країн регіону, а й усього світу.
Перемога наддержави США у холодній війні та подальші процеси глобалізації сприяли вивищенню її як світового лідера. Відповідних змін зазнала і геополітична конфігурація планети. Відбулося кілька хвиль розширення не лише ЄС, а й НАТО. Так, у 1999 р. членами НАТО стали Польща, Чехія, Угорщина; у 2004 р. до Альянсу було прийнято Болгарію, Естонію, Латвію, Литву, Румунію, Словаччину, Словенію; у 2009 р. — Албанію і Хорватію, а в 2017 р. — Чорногорію. Загалом на сьогодні НАТО об’єднує 29 країн світу (рис. 2).
Західні експерти час від часу ставили питання щодо можливостей США нести глобальну відповідальність та уособлювати однополярність світоустрою. Знаковою подією в цьому плані стала серія терористичних атак на США, організованих ісламістською організацією «Аль-Каїда» 11 вересня 2001 р. Ця трагедія завдала величезного удару по іміджу цієї наддержави і, незважаючи на широку міжнародну підтримку і солідарність з Вашингтоном, загалом по всій системі світоустрою, засвідчивши вразливість до сучасних загроз навіть такої світової надмогутності, як Сполучені Штати. Доволі значущою подією стала також світова фінансово-економічна криза 2008 р., яка розпочалася з банкрутства великих фінансових установ у США. Такий перебіг подій у період трансформацій і турбуленцій світоустрою посилив прагнення низки держав до зміцнення власних позицій, спонукав їх не лише до перегляду концепцій ролі держави в добу глобалізації, а й до нарощування своєї соціально-економічної могутності та повернення до національних ідентичностей і власних цивілізаційних цінностей.