Вісник НАН України. 2018. № 3. С. 33-38
https://doi.org/10.15407/visn2018.03.033
ПОПИК Володимир Іванович —
член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО: ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ЧАСУ ЗАСНУВАННЯ
Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 31 січня 2018 року
У доповіді, присвяченій 100-річчю від часу заснування Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, проаналізовано результати науково-інформаційної та науково-дослідної діяльності установи, спрямованої на забезпечення сучасних інформаційних потреб науки, освіти, культури, державного управління та загалом українського суспільства. Обговорено проблеми, які сьогодні гальмують подальший розвиток Бібліотеки. Окреслено перспективи розбудови національного науково-інформаційного простору.
Глибокошановний Борисе Євгеновичу!
Глибокошановні члени Президії!
Рівно сто років тому М.С. Грушевський у своїй програмній праці «На порозі нової України», говорячи про створення національних інституцій, необхідних для розбудови незалежної держави, наголосив: «Без «високої», так би сказати, чи «чистої» науки ні освіта, ні школа, ні популярна література, ні, навіть, публіцистика не можуть держатись на відповідній висоті — се той фундамент, той рівень, по котрому рівняється все. Україна повинна мати Академію наук і через неї забезпечити можність зайнятись чистою наукою людям, які виявляють до того потрібний хист і енергію, сотворити національну, чи пак народну, бібліотеку, гідну великої держави...».
Отже, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського (НБУВ) завдячує своїм народженням проголошеній у 1918 р. незалежності України. Вона стала першою реально створеною установою Академії і від самого початку мала статус національної, який після радянської доби вдалося відновити лише у 1996 р.
Ми пишаємося тим, що Бібліотека заснована безпосередньо В.І. Вернадським як головою Тимчасового (організаційного) комітету на основі його далекоглядної авторської концепції, сутність якої полягає у нерозривному поєднанні функцій національної бібліотеки в європейському розумінні, тобто загальнодержавної установи, хранителя національного надбання, і академічного інституту, який досліджує національну культурну і наукову спадщину. Ідея національної бібліотеки виникла у В.І. Вернадського і М.П. Василенка раніше, щоправда, на думку М.П. Василенка, національна бібліотека мала б бути самостійною інституцією. Натомість В.І. Вернадський наполягав, що долю бібліотеки слід пов'язати з найвищою науковою установою — Академією наук, яка могла б сформувати її як національну, наукову та загальнодоступну книгозбірню.
Сьогодні НБУВ, або як її традиційно називають у суспільстві — Вернадка, належить до числа найбільших бібліотек світу і входить до першої двадцятки найголовніших з них. Її фонди налічують нині понад 15,7 млн книг, рукописів, архівних документів, річних комплектів журнальної та газетної періодики та інших документів, які в комплексі мають правовий статус національного надбання України. За оцінками фахівців, у Бібліотеці зберігається до 70% наявних в Україні пам’яток вітчизняної і світової рукописної та книжкової спадщини, і НБУВ відіграє провідну роль у її вивченні. Проте, можливо, навіть більш вагомою є роль НБУВ у забезпеченні науково-інформаційних потреб науки, освіти, культури, державного управління: за статистичними даними щодо відвідування Бібліотеки, 97% наших читачів / користувачів електронних послуг працюють поза межами академічних інституцій. А отже, можна констатувати — нам вдалося реалізувати те, про що говорив М.С. Грушевський сто років тому.
Інформаційна революція докорінно змінила місце і роль бібліотек в інформаційному процесі. Відповідно до вимог часу НБУВ за останні десятиліття пройшла шлях від традиційної книгозбірні до електронного інформаційного центру, який дозволяє здійснювати інтеграцію наукової інформації, опрацьовувати її за допомогою інтелектуальних комп’ютерних технологій, поширювати, формувати масштабні бази знань.