Вісник НАН України. 2018. № 4. С.92-101
ПРАЦЬОВИТИЙ Микола Вікторович —
доктор фізико-математичних наук, професор, декан фізико-математичного факультету Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, в.о. завідувача відділу динамічних систем та фрактального аналізу Інституту математики НАН України
СИТА Галина Миколаївна —
кандидат фізико-математичних наук, фізико-математичний факультет Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова
ГЕОМЕТРИЧНІ МОЗАЇКИ ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ
До 150-річчя від дня народження професора Георгія Вороного
Георгій Феодосійович Вороний — всесвітньо відомий математик, один з найвизначніших учених, яких дала світовій науці українська земля. Ще за життя його наукові праці вражали сучасників геніальністю спалахів математичної думки. У фаховому середовищі його давно визнано одним з найяскравіших талантів в історії математики на межі ХІХ–ХХ ст. Однак найбільшого значення його науковий доробок набув саме в наш час у зв’язку з розвитком комп’ютерних наук.
Сама лише математика, як яскрава зірка,
сяє переді мною, на неї всі мої сподівання.
Георгій Вороний «Щоденник»
Георгій Феодосійович Вороний народився 28 квітня (16 квітня за старим стилем) 1868 р. в с. Журавка Полтавської губернії (нині Варвинський р-н Чернігівської обл.) в родині відомого своєю просвітницькою діяльністю випускника Київського університету Святого Володимира Феодосія Яковича Вороного, ініціатора створення в Києві безоплатних недільних шкіл для робітничої молоді, професора філології Ніжинського ліцею, потім — директора Прилуцької гімназії. Юний Георгій ще у шкільні роки виявив неабиякий інтерес і здібності до математики. Закінчивши Прилуцьку гімназію, з 1885 по 1889 р. він навчався у Петербурзькому університеті.
Саме в університетські роки Георгій остаточно визначився зі своїм майбутнім — математика. Його юнацька любов до цієї науки, загартована винятковою внутрішньою самодисципліною і щоденною наполегливою працею, поступово перетворилася на непереборну пристрасть до пошуку нових математичних фактів, зміцнивши його віру у власні творчі можливості. Цей процес самоусвідомлення себе як ученого яскраво відображено у щоденнику Вороного, який, на щастя, частково зберігся (уривки з нього увійшли до збірника науково-популярних статей, виданого Інститутом математики НАН України [2]). Щоденник — це щира сповідь юнака перед самим собою. Вороний не лише фіксує події, а й прискіпливо аналізує свої вчинки, намагається глянути на себе збоку неупередженим поглядом, іронізує над собою, іноді, в тяжкі хвилини сам себе підбадьорює. Автор щоденника — людина широкого мислення, активна, вразлива, здатна до співчуття і готова прийти на допомогу. Гортаючи сторінки щоденника, мимоволі починаєш симпатизувати авторові, захоплюєшся його глибокою порядністю, небайдужістю, його намаганнями, як він сам пише, дійти до всього серцем, а не розумом.
Під час навчання в університеті Вороний отримав стипендію лише на четвертому, останньому курсі. Матеріальна скрута постійно тяжіла над ним. Коштів, що надсилав батько, було недостатньо, доводилося підробляти, переважно приватними уроками. Мрія мати окрему кімнату в колегії також була нездійсненною. Життя в Петербурзі та нове середовище, в яке він потрапив, часто викликали у Георгія почуття самотності. Його думки знов і знов поверталися в минуле, до спогадів про батьківську домівку, про гімназичні роки в Прилуках…
1887 рік
Понеділок, 16-го березня
Від сьогодні я почав готуватися до екзаменів […] Сьогодні вже почали рубати кригу на Неві, тож слід чекати, що невдовзі вона скресне. Товариш мій десь дістав вербових гілочок, з котиками вже, і я, дивлячись на них, довго не міг заспокоїтися. Все мені ввижалися минулі роки, коли в цей час від передчуття великих свят солодко завмирало серце, коли за два тижні до Великодня вже починали наливати воском яйця, з яких, щоправда, ніколи нічого не виходило. Нині же заглиблений у зовсім інші клопоти.
31 березня
Ось уже другий день я сиджу над розрахунками сонячного затемнення на 7-ме серпня. Вчора працював 10 годин, сьогодні годин 7, робота значно просунулася вперед, але я почуваюся страшенно втомленим, бо до того ж цілісінькі два дні не виходив на свіже повітря. Цифри, цифри... Я вчора ними так напхав собі голову, що вони мучили мене цілу ніч, так що я навіть змушений був піднятися і полити собі голову водою. Так само і сьогодні доведеться вдатись до цього засобу.
Працювати доводилося дуже наполегливо і старанно, часто навіть за рахунок сну. Однак при цьому Вороний не став відлюдником, навпаки, він живо відгукувався на всі події. Свої смаки і життєві висновки юнак свідомо чи підсвідомо звіряв з думкою найавторитетніших для нього людей — батька і вчителя математики Прилуцької гімназії І.В. Богословського.