Вісник НАН України. 2019. № 7. С. 45-55
https://doi.org/10.15407/visn2019.07.045
АКІМОВ Ігор Андрійович —
член-кореспондент НАН України, директор Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
КОСТЮШИН Василь Анатолійович —
кандидат біологічних наук, завідувач відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
КОРНЄЄВ Валерій Олексійович —
член-кореспондент НАН України, завідувач відділу ентомології та наукових фондових колекцій Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ: СТАН І НАПРЯМИ РОЗВИТКУ
Червона книга України є головним інструментом збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин і має достатню законодавчу базу для виконання покладених на неї завдань. Статтю присвячено проблемам підвищення ефективності Червоної книги України у справі збереження видів, що перебувають під охороною.
Ключові слова: Червона книга України, рідкісні види, зникаючі види, збереження біорізноманіття.
Діяльність людини — глобальний чинник негативного впливу на біосферу. Чисельність видів тварин, грибів та рослин на планеті зменшується стрімко, як ніколи, а кількість зниклих видів за останнє сторіччя зросла в десятки разів, сягнувши катастрофічних меж. Нашу епоху вже називають Шостим вимиранням [1, 2] — зафіксовано зникнення сотень видів, тоді як тисячі перебувають на межі зникнення. Більше того, ці відомості стосуються добре вивчених видів ссавців, птахів, амфібій, денних метеликів та квіткових рослин, чисельність і поширення яких можна оцінити, але при цьому поза увагою зостаються сотні й сотні тисяч маловивчених видів комах, червів тощо, стосовно яких ми не маємо інформації не тільки про поширення й чисельність, а й про сам факт їх існування — на планеті все ще залишаються десятки тисяч досі непойменованих і невідомих науці видів. Відтак, загальний прогноз впливу людини на біорізноманіття є ще песимістичнішим, ніж можна припустити, — з лиця Землі масово зникають види, яких ми не знаємо і навіть не уявляємо їхнє місце в біосфері.
Усвідомивши катастрофічність і незворотність таких змін, частина людства зробила спробу взяти під контроль негативні процеси, і одним з найперших кроків до збереження різноманіття біоти стала інвентаризація видів, що перебувають під загрозою зникнення, та класифікація рівнів небезпеки, яка їм загрожує.
Після створення у 1948 р. Міжнародного союзу охорони природи (МСОП, або ж IUCN) питання охорони рідкісних та зникаючих видів тварин набуло міжнародного значення. У 1949 р. при МСОП було створено спеціальну Комісію з видів, які потребують охорони (Species Survival Commission). Головним завданням Комісії стало розроблення критеріїв для оцінки стану видів та відповідних категорій їх стану разом зі складанням переліку рідкісних видів або таких, яким загрожує зникнення. Цей перелік дістав назву «Червоний список», що підкреслювало небезпеку зникнення таких видів. До роботи було залучено науковців, представників урядів та громадських організацій з різних країн світу.
Як результат, у 1964 р. вийшла перша редакція «Червоного списку видів МСОП, які перебувають під загрозою» (IUCN Red List of Threatened Species), який став найголовнішим джерелом інформації про глобальний природоохоронний статус видів тварин, рослин та грибів. Це був лише початок масштабної оцінки стану видів різних таксономічних груп. Так, уже в 1988 р. було завершено оцінку статусу всіх видів птахів, 1998 р. — хвойних, 2004 р. — амфібій, 2008 р. — ссавців, 2012 р. — скатів та акул тощо. Зараз ця робота активно поширюється й на інші таксономічні групи.
Наразі Червоний список МСОП містить 96,5 тис. видів, з яких 26,5 тис. перебувають під загрозою зникнення, серед них 40% видів становлять амфібії, 34% — хвойні, 25% — ссавці, 14% — птахи. Червоний список МСОП було опубліковано в Інтернеті [3], що уможливило доступ до нього на глобальному рівні, спростивши регулярне оновлення даних. У 2014 р. було відзначено 50-річчя від часу створення Червоного списку і констатовано його значний внесок у збереження рідкісних і зникаючих видів тварин та рослин.
За цей період, крім всесвітнього списку, було сформовано низку регіональних та національних червоних списків, які постійно оновлюються, наприклад Європейський червоний список (European Red List) [4].
Видана в 1980 р. «Червона книга Української РСР» містила всього 85 видів тварин: 29 видів ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — амфібій, 18 — комах і 151 вид вищих рослин. Друге видання національної Червоної книги вийшло в 1994 р. Воно містило вже 382 види тварин та 541 вид рослин. Третє видання, опубліковане в 2009 р. у двох томах, охоплювало 542 види тварин (299 видів безхребетних та 243 види хребетних) і 826 видів рослин та грибів (611 видів судинних рослин, 46 — мохоподібних, 60 — водоростей, 52 — лишайників, 57 — грибів) [5, 6]. Отже, історія Червоної книги України налічує майже 40 років.
Незабаром має побачити світ наступне, четверте, видання Червоної книги України, і було б корисно оцінити її сучасну роль у збереженні видів тварин і рослин та окреслити напрями удосконалення її подальшого ведення.
Сучасний стан ведення Червоної книги України та проблеми збереження видів. Основним законодавчим документом є Закон України «Про Червону книгу України» [7], прийнятий 2002 р., з низкою внесених у різні роки змін та доповнень, що регламентують пов’язану з нею діяльність.
Як сказано у ст. 3 цього Закону, «Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення. Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї».