Вісник НАН України. 2014. №6. С. 41–50.

ПРОТАСОВ Олександр Олексійович –
доктор біологічних наук,  професор,  керівник лабораторії технічної гідробіології
Інституту гідробіології НАН України

ТЕХНО-ЕКОСИСТЕМА:
НЕМИНУЧЕ ЗЛО ЧИ КРОК ДО НООСФЕРИ?

Розвиток людської цивілізації зумовлює посилене залучення природних елементів середовища в різні технологічні процеси, технічні системи. Формується новий тип композитних природно-антропогенних систем. Роль їх у біосфері далеко не однозначна. У статті розглянуто концепцію техно-екосистеми на прикладі техно-екосистем енергетичних станцій.

Ключові слова:  концепція техно-екосистеми, атомна електростанція, теплова електростанція, екосистема, біотоп.

З початком активної людської діяльності біосфера охоплює не лише природні екологічні системи, що самоорганізуються, а й природно-антропогенні. Вони не мають повною мірою внутрішньої стійкості, властивості самопідтримання й саморегуляції, тому потребують для збереження своєї структури постійного втручання людини. Сьогодні життя значної частини людства надзвичайно сильно пов’язане з цими «композитними» системами, кількість і масштаби яких дедалі більше зростають. Як зазначав відомий російський біолог В.М. Беклемішев, «наші будинки, знаряддя і споруди входять як неживі частини до нової організації живого покриву Землі, яка створюється під впливом людства» [1]. Це відбувалося і на найбільш ранніх етапах становлення людського суспільства, однак лише наприкінці ХIX – на початку XX ст. роль антропогенного чинника почала набувати ознак глобальності. Розпочалося формування техносфери – планетарної системи техногенних об’єктів, пов’язаних з людськими популяціями, об’єднаних у своєму функціонуванні енергетичними та речовинними зв’язками як між собою, так і з природними елементами, з біосферою.

Як відомо, сам термін і поняття екосистеми були запропоновані відомим британським ботаніком і екологом Артуром Тенслі [2]. Якими б важливими не були для нас дослідження власне живих організмів, зазначав він, необхідно розуміти, що всі вони існують у тісному зв’язку зі своїм середовищем, утворюючи з ним єдину фізичну систему. Сама ідея взаємозв’язку живого й неживого була не нова, ще в працях Ж.Б. Ламарка, А. Гумбольдта, К. Рульє можна знайти положення про зв’язок організму і середовища його існування [3]. У роботах В.І. Вернадського на початку ХХ ст. також звучали ідеї тісного взаємозв’язку живої і косної речовини в біосфері. Проте заслуга А. Тенслі полягає не лише в тому, що він увів у науковий лексикон такий популярний нині термін «екосистема», а й чітко обґрунтував системний підхід в екології взагалі. Екологія, яку можна було називати екологією Е. Геккеля (він запропонував цей термін у 1866 р.), наука про «економію, спосіб життя, зовнішні життєві відносини організмів один з одним» (цит. за [1]), почала перетворюватися на системну екологію, яка описувала життя на нашій планеті як систему ієрархічних систем, аж до цілісного Лику Землі, який В.І. Вернадський і називав Біосферою. Як зазначав відомий російський еколог О.М. Гіляров [4], «стара екологія» була побудована на основі принципів природничої історії, найважливішим для неї був «опис того, що можна побачити» у величезній різноманітності проявів зв’язку живого і середовища існування, тоді як «нова» була покликана виявити приховане на основі встановлення загальних законів, вивчення одноманітності структурно-функціональної організації біокосних систем.

Однак як співіснують теперішні ціанобактерії, що мало відрізняються від своїх предків, представників біосфери архею, з одного боку, і наймолодші види організмів, вік яких становить кілька сотень тисяч років, з іншого, так і елементи описової натуральної історії наявні в сучасній екології. Прикладом таких описових досліджень можуть слугувати різні класифікації рослинних угруповань та цілих екосистем [5]. Самі по собі описи, класифікації є хоча й необхідною, важливою частиною системи впорядкованого уявлення про світ, проте втрачають сенс без подальших пошуків закономірностей їх формування. А. Тенслі не міг обійти питання про роль людини в цій, як він її називав, «єдиній фізичній системі», йому належить також пріоритет терміна й обґрунтування поняття «антропогенна екосистема». Він писав: «Очевидно, що сучасна цивілізована людина порушує розвиток «природних» екосистем у дуже великих масштабах. Чи є людина частиною «природи», чи ні? Ці антропогенні екосистеми відрізняються від тих, які розвивалися незалежно від людини» Повний текст (PDF).