Саме в університетські роки Георгій остаточно визначився зі своїм майбутнім — математика. Його юнацька любов до цієї науки, загартована винятковою внутрішньою самодисципліною і щоденною наполегливою працею, поступово перетворилася на непереборну пристрасть до пошуку нових математичних фактів, зміцнивши його віру у власні творчі можливості. Цей процес самоусвідомлення себе як ученого яскраво відображено у щоденнику Вороного, який, на щастя, частково зберігся (уривки з нього увійшли до збірника науково-популярних статей, виданого Інститутом математики НАН України [2]). Щоденник — це щира сповідь юнака перед самим собою. Вороний не лише фіксує події, а й прискіпливо аналізує свої вчинки, намагається глянути на себе збоку неупередженим поглядом, іронізує над собою, іноді, в тяжкі хвилини сам себе підбадьорює. Автор щоденника — людина широкого мислення, активна, вразлива, здатна до співчуття і готова прийти на допомогу. Гортаючи сторінки щоденника, мимоволі починаєш симпатизувати авторові, захоплюєшся його глибокою порядністю, небайдужістю, його намаганнями, як він сам пише, дійти до всього серцем, а не розумом.

Під час навчання в університеті Вороний отримав стипендію лише на четвертому, останньому курсі. Матеріальна скрута постійно тяжіла над ним. Коштів, що надсилав батько, було недостатньо, доводилося підробляти, переважно приватними уроками. Мрія мати окрему кімнату в колегії також була нездійсненною. Життя в Петербурзі та нове середовище, в яке він потрапив, часто викликали у Георгія почуття самотності. Його думки знов і знов поверталися в минуле, до спогадів про батьківську домівку, про гімназичні роки в Прилуках…

1887 рік

Понеділок, 16-го березня

Від сьогодні я почав готуватися до екзаменів […] Сьогодні вже почали рубати кригу на Неві, тож слід чекати, що невдовзі вона скресне. Товариш мій десь дістав вербових гілочок, з котиками вже, і я, дивлячись на них, довго не міг заспокоїтися. Все мені ввижалися минулі роки, коли в цей час від передчуття великих свят солодко завмирало серце, коли за два тижні до Великодня вже починали наливати воском яйця, з яких, щоправда, ніколи нічого не виходило. Нині же заглиблений у зовсім інші клопоти.

31 березня

Ось уже другий день я сиджу над розрахунками сонячного затемнення на 7-ме серпня. Вчора працював 10 годин, сьогодні годин 7, робота значно просунулася вперед, але я почуваюся страшенно втомленим, бо до того ж цілісінькі два дні не виходив на свіже повітря. Цифри, цифри... Я вчора ними так напхав собі голову, що вони мучили мене цілу ніч, так що я навіть змушений був піднятися і полити собі голову водою. Так само і сьогодні доведеться вдатись до цього засобу.

Працювати доводилося дуже наполегливо і старанно, часто навіть за рахунок сну. Однак при цьому Вороний не став відлюдником, навпаки, він живо відгукувався на всі події. Свої смаки і життєві висновки юнак свідомо чи підсвідомо звіряв з думкою найавторитетніших для нього людей — батька і вчителя математики Прилуцької гімназії І.В. Богословського.