НИКИФОРУК  Олена Ігорівна —
доктор економічних наук, завідувач відділу розвитку виробничої інфраструктури Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» (Київ)

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ РИНКУ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РЕАЛІЇ УКРАЇНИ
За матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 5 липня 2017 року

Розглянуто актуальність, специфіку та наслідки політики лібералізації для залізничного транспорту. Розкрито світовий досвід та європейські концепції лібералізації ринку залізничних перевезень, наведено оцінку варіативності запровадження політики лібералізації в країнах Європи. Окреслено стан розвитку ринку залізничного транспорту в Україні та вказано на можливі наслідки лібералізації залізничних перевезень у контексті реформування та імплементації Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
Ключові слова: політика лібералізації, конкуренція, ринок залізничних перевезень, організаційно-економічна модель, реформування, директиви ЄС.

Важливими завданнями державної політики є комплексна модернізація економічних секторів та лібералізація державних монополій з метою підвищення їх ефективності. Лібералізація на ринках залізничних перевезень є загальносвітовим трендом, спрямованим на посилення конкурентоспроможності залізничних монополій на світових ринках перевезень, зниження державних видатків та демонополізацію галузі, залучення приватного капіталу, підвищення фінансової стійкості залізничних компаній, збільшення продуктивності, надійності перевезень та поступове поліпшення якості послуг відповідно до потреб клієнтів. До речі, про те, що розвинений транспорт є суттєвою конкурентною перевагою сучасної макроекономіки, свідчать його оцінки в практично всіх відомих міжнародних економічних рейтингах країн, таких як Глобальний індекс

Таблиця 1.

Характеристика організаційно-економічних моделей залізничних компаній

(складено за [1])

конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index), Глобальний інноваційний індекс (Global Innovation Index), Індекс легкості ведення бізнесу (Doing Business) або Індекс логістичної ефективності (Logistics Performance Index), в яких оцінюється якість митного очищення товарів, інфраструктура країни, логістичні видатки тощо. Усвідомлення важливої ролі транспортної системи, зокрема залізничного транспорту, в макроекономічному розвитку країни в історичній перспективі завжди виводило такі держави на позиції лідерів.

Розглянемо, які наслідки має запровадження політики лібералізації на залізничному транспорті. По-перше, це стимулює зміни в системі державного управління та регулювання, створення незалежного регуляторного органу стосовно, наприклад, тарифоутворення (національної комісії або національного агентства). По-друге, приводить до зміни організаційно-економічної моделі функціонування самої монополії та структури її управління (вертикально інтегрована монополія, вертикальна інтеграція та дезінтеграція одночасно, повне розділення монополії та відкритий доступ для третіх операторів), а отже, і до змінень у правах власності та фінансово-економічних відносинах. По-третє, зумовлює зміни у функціонуванні ринків залізничних перевезень, наприклад зміни в міжмодальній конкуренції, при цьому можна очікувати зростання частки вантажних і пасажирських перевезень залізницями, забезпечення недискримінаційного доступу до внутрішнього ринку третіх компаній, підвищення якості та надійності перевезень.

Світовий досвід лібералізації залізничних ринків свідчить, що в окремих країнах вдалося зменшити державні видатки. Проте слід зазначити, що майже в усіх країнах реформи на залізницях тривають, і в жодній з них усі етапи реформування повністю ще не пройдено. Серед великих економік світу лише Китай, Індія і Туреччина поки що не розпочали масштабних перетворень на своїх залізницях, при цьому ці країни мають вертикально інтегровані монополії (табл. 1).

На сьогодні є дві основні моделі функціонування залізничного транспорту: американська та європейська. Американська модель, яка функціонує в США, Канаді та Японії, припускає наявність кількох вертикально інтегрованих монополій, які оперують кожна на своїй інфраструктурі, а пасажирські

Таблиця 2.

Основні директиви Європейського Союзу у сфері залізничного транспорту (складено за [3])