Вісник НАН України. 2018. № 6. С.91-108
https://doi.org/10.15407/visn2018.06.093

ЕННАН Алім Амідович —
доктор хімічних наук, професор, директор Фізико-хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини МОН України і НАН України

ДУБИНА Дмитро Васильович — 
доктор біологічних наук, професор, головний науковий співробітник відділу геоботаніки і екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

ЦАРЕНКО Петро Михайлович —
член-кореспондент НАН України, завідувач відділу фікології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

ВАКАРЕНКО Людмила Павлівна — 
кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник відділу геоботаніки і екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

ДЗЮБА Тетяна Павлівна —
кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник відділу геоботаніки і екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

ШИХАЛЄЄВА Галина Миколаївна
кандидат хімічних наук, головний науковий співробітник Фізико-хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини МОН України і НАН України

ЯК ВІДНОВИТИ ЕКОСИСТЕМУ КУЯЛЬНИЦЬКОГО ЛИМАНУ?

Стан Куяльницького лиману чи не найгостріша екологічна проблема Північного Причорномор’я кінця ХХ — початку ХХІ ст. У публічних дискусіях часто обговорювалися різні заходи з відновлення цієї мегаекосистеми, деякі з них увійшли до регуляторних державних і регіональних документів. Однак, на жаль, реалізовувалися ці заходи лише частково, нерідко в «пожежному» порядку і загалом не вирішували проблему, а інколи навіть призводили до небезпечних локальних наслідків. Слід зазначити, що однією з причин цієї вже без перебільшення екологічної катастрофи є властиве людській діяльності бажання безкоштовно отримувати матеріальні цінності, нещадно експлуатуючи природні ресурси. У статті автори, спираючись на понад 30-річні дослідження екосистем Північного Причорномор’я, пропонують власне бачення відновлення екосистеми Куяльницького лиману та невиснажливого і диверсифікованого використання його ресурсів, зокрема рослинних.
Ключові слова: Куяльницький лиман, екосистема, фіторізноманіття, проблеми збереження, природні ресурси, диверсифіковане використання, національний природний парк.

Куяльницький лиман (раніше — Андріївський, названий ім’ям засновника Куяльницького курорту Ераста Степановича Андріївського) розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря поблизу Одеси. Площа його акваторії залежно від рівня води коливається від 25 до 60 км2, довжина становить 28 км, ширина — 3 км, середня товща води не перевищує 30–70(100) см. Лиман знаходиться в гирловій ділянці р. Великий Куяльник і відокремлений від моря пересипом. Рівень води в Куяльницькому лимані зазвичай на 5 м нижчий від рівня Чорного моря, але він, так само, як і солоність води, регулярно змінюється. В окремі роки сіль випадає в осад на дно лиману. Останнім часом унаслідок зарегулювання русла р. Великий Куяльник площа акваторії Куяльницького лиману зменшилася майже втричі і тепер становить 2240 км2 [1]. У минулому (1907 і 1925 рр.) для відновлення гідрорежиму лиману спеціально побудованими каналами у нього подавалася вода з Чорного моря. З 2015 р. це відбувається вже щороку через спеціально обладнаний магістральний трубопровід.

На південно-східному березі Куяльницького лиману розташовано відомий у світі грязьовий курорт, заснований у 1834 р. (один з найстаріших в Україні). Куяльницькі пелоїди сульфідного мулу за своїми лікувальними властивостями визнано еталонними. Вони сприяють зменшенню запальних процесів, зміцнюють імунітет, відновлюють функції ушкоджених органів і систем організму, широко використовуються в лікуванні безпліддя. Ропа лиману також має лікувальні властивості, а мінеральна вода «Куяльник» допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Геологічні запаси лікувальних мулів становлять 23,8 млн м3, експлуатаційних — 15 млн м3, а власне чорних мулів (пелоїдів)— 11,6 млн м3. Дебіт свердловин мінеральних вод досягає 1385 м3/добу. Вміст солей становить 7,5 млн т. Ропа хлоридно-натрієво-магнієвого типу за хімічним складом близька до води Мертвого моря [2, 3]. Комерційна вартість лікувальних пелоїдів Куяльницького лиману оцінюється майже у 7,5 млрд дол. США [1].

Незважаючи на унікальність природних ресурсів Куяльницького лиману, комплексні дослідження його екологічного стану та можливостей використання ресурсного потенціалу розпочалися лише на початку ХХІ ст. Встановлено, що внаслідок змін клімату і непомірного антропічного навантаження, яке і далі посилюється, водна та наземні екосистеми Куяльницького лиману перебувають у кризовому стані, швидко втрачаючи здатність до відновлення ресурсного потенціалу.

Особливості фіторізноманіття. З рослин у водах Куяльницького лиману поширені лише водорості. Вони активно розвиваються в екстремальних умовах, зокрема в гіпергалінних водоймах, досягаючи інколи масового поширення, і залежно від таксономічної групи забарвлюють воду в червоний, зелений та бурий кольори. Водорості Куяльницького лиману вирізняються своєрідністю та унікальністю, про що свідчить виявлення двох нових для науки видів та чотирьох видів, рідкісних для альгофлори України. Найбагатшою таксономічною групою є діатомові водорості, яких налічується близько 140 видів. Переважання за різноманіттям видового складу цієї групи є характерною особливістю Куяльницького лиману [4].

Повний текст