Вісник НАН України. 2019. № 6. С.48-56
КРИЖАНІВСЬКИЙ Євстахій Іванович —
академік НАН України, ректор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу
ЄГЕР Дмитро Олександрович —
член-кореспондент НАН України, головний науковий співробітник Інституту загальної енергетики НАН України
ПРО НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИДОБУТКУ ВУГЛЕВОДНЕВОЇ СИРОВИНИ
Стенограма наукової співдоповіді на засіданні Президії НАН України 27 березня 2019 року
У співдоповіді наведено загальну характеристику перспектив нарощування видобутку вуглеводневої сировини в Україні з метою зміцнення енергетичної безпеки держави, розглянуто конкретні пропозиції щодо вирішення проблемних питань розвитку вітчизняної нафтогазодобувної галузі та подолання дефіциту власних енергоресурсів, визначено можливості наукових установ НАН України та Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу з наукового супроводу видобування нафти і газу.
Шановний Борисе Євгеновичу!
Шановні члени Президії! Шановні колеги!
Серед основних цілей, визначених державною політикою України у сфері енергонезалежності, є нарощування видобутку вітчизняних енергоносіїв. Частка нафти і природного газу в структурі кінцевого споживання залишається найбільшою і протягом усіх років незалежності України перевищує 50%. Співвідношення між видобутими та спожитими енергоносіями (рис. 1) свідчить про актуальність проблеми збільшення обсягів власного видобутку вуглеводневої сировини.
Дефіцит енергоносіїв — нафти і газу — є чинником, який негативно впливає на стабілізацію економіки, породжує різного роду зовнішні і внутрішні спекуляції, особливо в період виборів. Прикладів можна навести чимало. Великі сподівання на збільшення видобутку вітчизняного газу пов’язувалися з Програмою 20/20, згідно з якою річний видобуток природного газу державною компанією «Укргазвидобування» у 2020 р. мав досягти 20 млрд м3. Наприкінці 2018 р. офіційно було заявлено, що програму не буде виконано. Реальний середньорічний видобуток компанії коливається близько 14,5 млрд м3.
Аналізуючи видобуток природного газу на території України за всі роки розвитку газової промисловості, можемо виділити три різні періоди. Перший (з 1924 р. до середини 1950-х років) — період становлення галузі. У цей час закладалися техніко-технологічні основи процесу видобування газу. В експлуатації перебували лише верхні газоносні горизонти надр. Глибина свердловин не перевищувала 2500 м. Основний видобуток було сконцентровано на Заході України. Особливістю другого періоду (від середини 1950-х до початку 1990-х років) є інтенсивне зростання видобутку до середини 1970-х років і подальше зниження до початку 1990-х років. Цей період характеризується значним приростом запасів, які майже вдвічі перевищували видобуток. Освоювалися нові великі родовища на глибині до 5000 м в районі Дніпровсько-Донецької западини, на Прикарпатті та в Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області (Шебелинське, Західно-Хрестищенське, Єфремівське, Битківське, Глинсько-Розбишівське). У 1972 р. було досягнуто максимального обсягу видобутку нафти та газоконденсату — 14,4 млн т, а в 1975 р. — найбільшого рівня видобутку газу — 68,7 млрд м3. Інтенсивне падіння видобутку після 1975 р. зумовлене насамперед виснаженням великих родовищ. Нові родовища не відкривали у зв’язку з бурхливим розвитком нафтогазової галузі у Західному Сибіру.
Початок третього періоду (від 1990-х років і донині) характеризується нестабільним приростом запасів і, як наслідок, зниженням видобутку природного газу (рис. 2). Спроби стабілізувати видобуток за незначного приросту запасів супроводжувалися порушенням режимів експлуатації свердловин, що завдавало шкоди родовищам. У 2000–2008 рр. приріст запасів вдалося стабілізувати завдяки відкриттю 25 родовищ, зокрема великого Кобзівського родовища і середнього Улянівського. Показники «Укргазвидобування» починаючи з 2009 р. свідчать про коливання видобутку газу в діапазоні від 13,8 до 14,5 млрд м3. Одним із пояснень цього є те, що раніше видобували переважно конденсат, а зараз активно видобувають газ, і ці родовища працюють на виснаження. На жаль, у 2018 р. було відкрито лише 6 нових родовищ, та й ті з малими запасами.