Вісник НАН України. 2019. № 6. С. 71-82
ПИРОЖКОВ Сергій Іванович —
академік НАН України, віце-президент НАН України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України
ХАМІТОВ Назіп Віленович —
доктор філософських наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ВЕКТОР УКРАЇНИ: РЕАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ І НЕБЕЗПЕКИ
Проаналізовано основні особливості двох гілок сучасної цивілізації — євроатлантичної та євразійської, обговорено питання, пов’язані з євроатлантичним вектором України, який є сьогодні об’єктивною історичною необхідністю і може бути конструктивно реалізований лише на основі інноваційного, а не мобілізаційного шляху. У цьому зв’язку автори звертають увагу на проблеми гуманітарної безпеки в освіті і науці, а також на неприпустимість адміністративно-мобілізаційного стилю в процесі інтеграції України у євроатлантичну спільноту.
Немає жодної цивілізації, яка за
своєю природою не була б здатна
досягти добробуту і демократії.
Семюел Хантінгто
Зовнішня політика відображає
цінності суспільств, що стоять за нею...
...Зусилля до зміни тиранічних або
тоталітарних режимів шляхом
зовнішніх заохочень і санкцій незмінно
будуть менш ефективними, ніж
перебудова корінної природи цих режимів.
Френсіс Фукуяма
Що таке євроатлантичний вектор України?
Кожна країна, якщо вона є не об’єктом, а суб’єктом історії, повинна мати цивілізаційний проект — проект бажаного майбутнього. Втілення цього проекту передбачає розроблення певних стратегій розвитку всередині країни, а також вибір геополітичного вектора, який спрямовує її взаємодію з тими чи іншими країнами в ті чи інші моменти історії.
Геополітичний вектор — це вектор, спрямований на партнерську взаємодію з іншими суб’єктами на міжнародній арені, або вектор руху слабкого геополітичного гравця в орбіті сильного міжнародного гравця на умовах підкорення, а не партнерства.
Формуючи геополітичний вектор, справжній цивілізаційний суб’єкт виходить насамперед з власних національних інтересів. Зв’язок національних інтересів і геополітичного вектору країни як цивілізаційного суб’єкта, по суті, визначає її глобалізаційну стратегію.
Припускаючи виражене спрямування України до суб’єктності у світі, ми можемо констатувати, що євроатлантичний вектор нашої країни є одним з багатьох інших. Проте на сучасному етапі історії, зважаючи на очевидну асиметрію в бік євразійськості протягом тривалого часу, євроатлантичний вектор має принципово важливе значення для майбутнього розвитку нашої країни, оскільки сприяє реалізації цивілізаційного проекту України початку ХХІ ст. — проекту цивілізації гуманістичних інновацій і гідної самореалізації людини [1, 2].
При цьому євроатлантичний геополітичний вектор України передбачає не просто географічний, геополітичний або навіть цивілізаційний рух у напрямі Європи чи Євроатлантики, а цивілізаційну взаємодію з європейською і євроатлантичною спільнотою на основі партнерства і національних інтересів. Це дає підстави вважати, що головним критерієм конструктивності євроатлантичного вектора України (як і будь-якого іншого геополітичного вектора) є посилення і розвиток суб’єктності нашої країни.
Західна цивілізація та її духовні корені
Чи є євроатлантичний вектор не лише необхідним, а й реальним для України? Це питання породжує ще декілька, більш конкретних питань. Наскільки українське суспільство є консолідованим щодо такого вектора? Якою мірою принципи та цінності євроатлантичної спільноти збігаються з принципами та цінностями України? Інакше кажучи, чи існує духовно-культурна комплементарність України та євроатлантичної спільноти?
Відповідь на останні два запитання є очевидною: і в Україні, і в євроатлантичній спільноті маємо спільну архетипову цінність особистості, її свободи, прав, гідності та самореалізації. Стосовно питання про консолідованість українців щодо євроатлантичного вектора, то якщо під цим вектором розуміти взаємодію з євроатлантичною спільнотою при збереженні суверенітету та суб’єктності України у світі, то наряд чи представники різних світоглядів та політичних орієнтацій будуть заперечувати її актуальність і важливість.
Останнім часом ми все більше усвідомлюємо важливість цивілізаційного руху України в євроатлантичному напрямку. Дійсно, якщо ми вбачаємо мету цивілізаційного проекту України у гідній самореалізації людини [2; 3, с. 271–284], то саме цей напрямок видається найсприятливішим для цього — права людини, її гідність є головними цінностями.
Але що знаходиться у євроатлантичному напрямку? Специфічна євроатлантична цивілізація — економічна, політична й світоглядно-ментальна цілісність, яка пов’язана спільною долею і яка протистоїть цивілізації євразійській? Чи просто євроатлантична спільнота — певна кількість країн, що мають спільні цінності та інтереси, але не являють собою ту органічну єдність, яка дозволяє говорити про єдину цивілізацію, а не про сукупність країн та цивілізацій?
Відповіді на ці запитання є доволі непростими. Зараз ми можемо констатувати очевидне — в євроатлантичному просторі знаходиться західна цивілізація, яка існує принаймні з античних часів. Під західною цивілізацією або Заходом можна розуміти спосіб економічного, політичного й духовно-культурного буття, вкорінений в античних і християнських цінностях. При цьому «західне буття включає в себе античність як свою історію, християнство ж є для нього сучасністю і способом життя» [4, с. 23].