Вісник НАН України. 2017. № 3. С. 78-84
ГРИНЬОВ Борис Вікторович –
академік НАН України, директор Державного фонду фундаментальних досліджень
КИЯК Богдан Романович –
доктор економічних наук, помічник директора Державного фонду фундаментальних досліджень
АНДРУЩЕНКО Валентина Борисівна –
завідувач відділу організації фундаментальних досліджень в галузі природничих та технічних наук Державного фонду фундаментальних досліджень
МОНІТОРИНГ АКТИВНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ УЧЕНИХ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ КОНКУРСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
До 25-річчя Державного фонду фундаментальних досліджень
У статті, приуроченій до 25-річного ювілею Державного фонду фундаментальних досліджень, оцінено здобутки, розглянуто проблеми та проаналізовано перспективи розвитку грантової підтримки вітчизняних наукових проектів. Підкреслено, що досвід, набутий за всі роки існування Фонду, може бути ефективно використаний у діяльності створюваного на базі ДФФД Національного фонду досліджень України, відповідно до завдань, визначених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Державний фонд фундаментальних досліджень (ДФФД) було створено в березні 1992 р. при Комітеті з науково-технічного прогресу при Кабінеті Міністрів України відповідно до Закону України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13.12.1991 № 1977-XII та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1992 № 155 з метою державної підтримки розвитку фундаментальних наукових досліджень через систему надання грантів на конкурсній основі. Ця стаття є свого роду доповненням до попередньої публікації у журналі «Вісник НАН України» [1], що стосувалася надбань Фонду.
Характерні проблеми сучасного наукового пошуку
Для суспільства та його розвитку актуальним і важливим є стан вітчизняної науки й освіти та здобутки у цих сферах. Тому однією з найгостріших проблем сучасності є визначення шляхів, темпів і способів розвитку науки.
Загальновідомо, що наука розвивається лише в такому суспільстві, де є соціальне (а не просто державне) замовлення на наукові розробки, є зв’язок між наукою, виробництвом та освітою, де влада виступає стимулятором налагодження таких зв’язків. Реалії сьогодення свідчать про необхідність зміни сучасної науково-технічної політики (як у формуванні, так і в реалізації) з визначенням пріоритетів розвитку, з використанням сучасних моделей підтримки науки та впровадження вітчизняних науково-технічних розробок.
Які ж конкретні кроки з боку наукової спільноти необхідно здійснити, щоб переконати суспільство (і насамперед владу) у можливостях вітчизняної науки? Які проблеми науково-технічної сфери слід якомога швидше вирішити?
З цією метою ДФФД, як сучасна складова науково-технічного процесу, активно розробляє, удосконалює і використовує різні методи підтримки прийняття рішень. Широке використання у діяльності Фонду міжнародного співробітництва (близько 60% усіх підтриманих у 2011–2016 рр. проектів) дозволяє паритетно підтримувати наукові ідеї та розробки високого рівня коштами різних сторін, об’єднувати інтелектуальні та фінансові ресурси, проводити оцінювання запитів як українськими, так і зарубіжними експертами, що сприяє підвищенню якості експертної процедури відбору та оцінки цільових проектів.
Критеріями оцінювання можуть бути: фундаментальність; наукова традиційність; методологічна новизна; фактична та інформаційна оригінальність; імовірність досягнення мети; наукова цінність і доцільність здійснення; компетентність авторського колективу; матеріально-технічна забезпеченість робіт; обсяги фінансування; «наукове ім’я» авторського колективу.
Необхідно підняти престиж науки, ширше залучати до неї наукову молодь, достойно підтримувати ті пріоритетні напрями і розробки, які поки що існують у вітчизняній науці. Заборонити «відплив мізків» не можна, але слід створити належні умови для їх повернення. Все це вимагає зростання фінансової підтримки науки. Поряд з прозорістю фінансових потоків необхідне введення прогресивної шкали оподаткування, збільшення вартості інтелектуальних проектів, посилення міжнародної кооперації.