Перший віце-президент НАН України академік НАН України А.Г. Наумовець вручає пам’ятну відзнаку до 100-річчя НАН України першому заступнику голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти О.В. Співаковському проживання, зокрема країну або навіть континент. Цьому сприятимуть четверта промислова революція і пов’язана з нею цифровізація економіки, розвиток транснаціональних корпорацій, розміщення значної частини виробництв в інших країнах (регіонах), ніж місце реєстрації головного офісу, спрощення процедур перетину кордонів у поєднанні з суто демографічними процесами — стрімким старінням населення і робочої сили в економічно розвинених країнах.

У сучасному світі головним рушієм міграцій є переселення з економічних причин, передусім тимчасові переміщення з метою отримання більших заробітків. У таких міграціях вирішальну роль відіграє співвідношення якості життя в країнах (регіонах) походження (проживання) і країнах (регіонах) спрямування.

Стрижневою ідеєю Національної доповіді є погляд на міграцію як реальність, у якій нам доводиться жити і з якою слід рахуватися. Звідси випливає, що основним завданням державної міграційної політики має бути якомога повніше використання позитивного потенціалу міграції і водночас мінімізація її негативних наслідків.

У доповіді було розкрито проблемні питання трудової, освітньої, внутрішньої та вимушеної міграції, висвітлено основні чинники імміграційних процесів, які спровокували значні трансформації у суспільствах країн ЄС, наголошено, що найближчим часом ці проблеми гостро постануть і перед українською державою.

У Національній доповіді обґрунтовано принципи міграційної політики України, які мають спрямовуватися на зменшення відпливу населення, сприяння поверненню мігрантів, передусім тих, хто виїхав з трудовими цілями і вважає своє перебування за кордоном тимчасовим, та заохочення імміграції працівників, потреба в яких є в окремих галузях економіки, інтеграцію мігрантів в інтересах як окремих осіб, так і громад їх вселення. У сфері внутрішньої міграції нагальними питаннями є надання допомоги переселенцям в їх облаштуванні, забезпеченні зайнятості, доступі до медичної допомоги, освіти, соціальних послуг.

Завданням держави має бути заохочення та спрямування легальними каналами переказів коштів, зароблених за кордоном, створення умов для їх продуктивного використання. Оскільки на всіх етапах міграційного циклу важливе значення має надання мігрантам адекватної та своєчасної інформації, варто створити національний інформативно-комунікативний портал, на якому розміщувалася б актуальна інформація про небезпеки нелегальної міграції та можливості легального працевлаштування за кордоном, імміграційне законодавство та політику основних країн призначення, митні правила, можливості переказів коштів та соціального страхування, пропозиції щодо працевлаштування та відкриття власного бізнесу на батьківщині. Слід посилити допомогу мігрантам з боку дипломатичних та консульських установ України, створити при них інформаційно-консультаційні пункти, ввести посади аташе з трудових питань в основних країнах — реципієнтах українських працівників. Потрібно допомагати самодіяльним українським навчальним закладам, організованим громадськими об’єднаннями мігрантів у країнах їх перебування, забезпечувати ці школи підручниками, методичними матеріалами, а також передбачити для дітей, які повертаються з-за кордону, додаткові заняття з української мови, історії, культури. Розвитку та урізноманітнення потребує міжнародне співробітництво в міграційній сфері. Хоча інтереси України як країни походження та інтереси країн призначення українських мігрантів різняться, обидві сторони зацікавлені в організованій, законній і безпечній міграції, і це відкриває реальні можливості для співпраці.

Повний текст