Вісник НАН України. 2018. № 3. С.113
75-річчя члена-кореспондента НАН України В.Г. НІКОЛАЄВА
Міжнародно визнаний учений, з ім’ям якого пов’язані важливі досягнення в галузі сорбційної терапії, а саме в гемосорбції, ентеросорбції та сорбційно-аплікаційному лікуванні ран та опіків, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії СРСР, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України Володимир Григорович Ніколаєв народився 22 березня 1943 р. в м. Новомосковськ (Росія). З 1971 р. працює в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, де пройшов шлях від старшого наукового співробітника до керівника відділу, який очолює вже понад 40 років.
Під керівництвом та за участю В.Г. Ніколаєва синтезовано і впроваджено у клінічну практику перші вітчизняні серійні гемосорбенти СКН та КАУ, а також сучасні біоспецифічні ДНК- і гепаринвмісні гемоімуносорбенти ГУДС та ГСБС. Він створив теоретичні засади та розробив делігандизуючі гемо- і плазмосорбенти ГСГД та ПСВД, детоксикаційний потенціал яких щодо ендо- та екзогенних речовин гідрофобної природи у 5–10 разів вищий, ніж у сучасних гемосорбентів, представлених на міжнародному ринку. Ці унікальні розробки дали можливість В.Г. Ніколаєву вперше у світі успішно застосувати гемосорбцію в лікуванні гострої променевої хвороби, абдомінального сепсису, ранової інфекції та важкого опікового токсикозу, а також отримати важливі результати в сорбційній терапії печінкової та поліорганної недостатності і деяких аутоімунних захворювань. В.Г. Ніколаєв зробив помітний внесок у лікування інфекційних хвороб і мінно-вибухових поранень у військовослужбовців під час Афганського конфлікту та наслідків променевих уражень у постраждалих від аварії на ЧАЕС.
Серед останніх вагомих результатів, одержаних за участю В.Г. Ніколаєва, — 5-разове зниження смертності дітей при важкому отруєнні блідою поганкою, створення сорбентів для ефективної терапії ідіопатичної дилятаційної кардіоміопатії та використання ентеросорбції для істотного поліпшення якості життя онкологічних хворих під час інтенсивної хіміотерапії.