Вісник НАН України. 2015. № 5. С. 22-24.
ПОПОВИЧ Мирослав Володимирович —
академік НАН України, директор Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
ВЛАДА І МОРАЛЬ
Виступ на сесії Загальних зборів НАН України
15 квітня 2015 року
Вельмишановні колеги!
Проблема моральності влади як соціального інституту і як ціннісного виміру життєдіяльності людини належить до «вічних проблем», бо в її серцевині – проблема добра і зла. Чи можна свідомо використовувати зло задля досягнення добрих цілей? Чи неминуче владні відносини тягнуть за собою зло, обман, насильство? Чим можна жертвувати задля досягнення високої мети?
На рівні здорового глузду твердження типу «влада псує людину», «абсолютна влада псує людину абсолютно» або навіть «мета виправдовує засоби» не викликають серйозних заперечень. Прикладів цинізму політиків різних напрямів і уподобань у різні часи можна навести безліч. Макіавеллі мав багатьох попередників і ще більше число наступників, однак приклади самі по собі ще не вирішують питання. Проблема зла в ім’я добра, проблема жертви і жертовності непокоїть цивілізацію принаймні з часів Сократа. Взагалі це – фаустівська проблема, у християнстві її джерела – в темі мага Симона, що хотів купити собі єпископське звання за гроші. У російській літературі класичне формулювання знайшла концепція Великого інквізитора в «Братах Карамазових» Ф. Достоєвського. Незважаючи на всю різноманітність позицій, все ж таки переважно вважають, що принцип уседозволеності і морального релятивізму виправдовує будь-яку підлоту, проте, з іншого боку, фанатичне пуританство нерідко приносить людям не менші страждання. Згадаємо хоча б, як склалися долі тих політиків, які сповідували принцип «холодний розум, гаряче серце, чисті руки».
У всякому разі можна вважати, що оцінка людської дії як морально прийнятної і її ж оцінка як успішної та ефективної належать до різних сфер діяльності, до різних практик. Бажано, але не завжди можливо, щоб ці площини узгоджувалися. Дія може бути ефективною, але аморальною, і навпаки – високоморальною, але не ефективною. Там, де вони не збігаються, і виникає проблема зла. Щоб оцінки були правильними, обґрунтованими, прийнятними, необхідно ясно розуміти, що таке смисл вчинків і подій. Приймемо, що дві події (чи два вчинки) є одна і та ж подія (мають один і той самий смисл), якщо вони мають однакові наслідки. В такому разі проблема смислу подій – це насамперед проблема відповідальності людини за вибір, який вона робить – усвідомлено чи ні, інколи навіть самим фактом належності до певних суспільних груп.
Завдяки відносній автономії різних сфер діяльності, в тому числі автономії силових, владних відносин щодо етичних, моральнісних засад, можлива та «банальність зла», про яку писала Ханна Арендт. Обґрунтовуючи свою концепцію, вона наводила численні приклади того, як кати-чиновники нацистського апарату смерті поза межами «службових обов’язків» поводили себе як добропорядні містяни і зразкові члени сімей. Дії людини мають наслідки, інколи зовсім не прогнозовані, інколи такі, що повністю або частково відповідають чи не відповідають задумам дієвців. Характеристику сенсу (смислу) вчинків не можна вичерпати сумою їх наслідків. Необхідно взяти до уваги саме emoc, внутрішній стан дієвця. Повний текст (PDF).