Вісник НАН України. 2015. № 10. С. 46–49.
https://doi.org/10.15407/visn2015.10.046

СТЕПАНЮК Леонід Михайлович –
член-кореспондент НАН України, доктор  геологічних наук,
заступник директора з наукової роботи Інституту геохімії, мінералогії та
рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

КУРИЛО Сергій Ігорович –
кандидат геологічних наук, молодший  науковий співробітник відділу радіогеохронології Інституту геохімії,
мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

ДОВБУШ Тетяна Іллівна
науковий співробітник відділу радіогеохронології Інституту геохімії,
мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України

УРАН-СВИНЦЕВА ГЕОХРОНОЛОГІЯ ЗА МОНАЦИТОМ ГРАНІТІВ ДОЛИНСЬКОГО МАСИВУ ІНГУЛЬСЬКОГО МЕГАБЛОКУ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА

Уран-свинцевим ізотопним методом датовано монацити із гранітів Долинського масиву. Вік монациту, а отже, і гранітів становить 2021,9±1,5 млн років. За геохімічними особливостями монациту (вміст урану та відношення 206Pb/208Pb) зроблено припущення, що протолітом для гранітів були породи гранулітової асоціації, найімовірніше суперкрустальні утворення інгуло-інгулецької серії.

Ключові слова: граніти, монацит, геохронологія, Інгульський мегаблок, Український щит.

Долинський масив Інгульського мегаблоку Українського щита загальною площею 1200 км2 простягається в північно-західному напрямку на 75 км, маючи ширину в середньому близько 25 км. Петрографічною особливістю гранітів цього масиву, що відрізняє їх від кіровоградських, є ксеноліти амфіболовмісних порід і зрідка наявність рогової обманки у складі самих гранітів [1]. У геологічній будові Долинського масиву беруть участь різноманітні граніти. Найпоширенішими є порфіроподібні та рівномірнозернисті відміни гранітів, які мають приблизно однаковий розвиток, менш поширені апліт-пегматоїдні. Крім переважаючих біотитових гранітів і мігматитів у масиві трапляються також амфібол-біотитові їх різновиди. Порфіроподібні граніти приурочені здебільшого до центральної і північної частин масиву, тоді як у південній переважають рівномірнозернисті граніти, насичені останцями гнейсів і мігматитів. Жильні апліт-пегматоїдні

граніти поширені всюди, однак основна їх маса сконцентрована в ендоконтактових зонах. Серед гранітів трапляються ксеноліти плагіогранітів, амфіболітів та амфібол-біотитових гнейсів, які за РТ-умовами (певний тиск і температура) відповідають високотемпературній частині амфіболітової фації.

Для гранітів Долинського масиву вмісними є гнейси інгуло-інгулецької серії, між якими спостерігаються поступові переходи. Автори роботи [2] зазначають, що в міру наближення до контактів з масивом на відстань від кількох десятків до кількох сотень метрів у вмісних породах збільшується кількість порфіробластичних виділень мікрокліну, основна частина мігматитів набуває подоби та складу середньозернистого біотитового граніту.

Для з’ясування часу формування гранітів Долинського масиву ми вивчили уран-свинцеві ізотопні системи розмірних фракцій монациту, виділеного з граніту, який було відібрано в кар’єрі на правому березі р. Висунь, приблизно на 1 км південніше с. Марфівка Долинського району Кіровоградської області. Монацити досліджували за допомогою класичного уран-свинцевого ізотопного методу у відділі радіогеохронології Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України. Для ізотопного датування вручну, під бінокуляром, із різних розмірних фракцій, відбирали світло-жовті прозорі зерна монациту. Методику хімічної підготовки, за якою готували зразки монацитів для мас-спектрометричного аналізу, описано в роботах [3, 4]. Для визначення вмісту урану і свинцю використовували змішаний 235U+206Pb

трасер. Ізотопні дослідження свинцю та урану виконували на 8-колекторному мас-спектрометрі МІ-1201 АТ у мультиколекторному статичному режимі [5, 6]. Похибки визначення віку наведено при 2σ. Для перевірки метрологічних характеристик методу використовували стандарт циркону ІГМР-1 [7]. Повний текст