Вісник НАН України. 2019. № 3. С.85-96
БОРИСЕНКО Олександр Андрійович —
член-кореспондент НАН України, головний науковий співробітник Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України
САМОРОДОК, ОГРАНЕНИЙ НЕВТОМНОЮ ПРАЦЕЮ
До 100-річчя від дня народження академіка НАН України О.В. Погорєлова
У березні 2019 р. наукова громадськість відзначає 100-річчя від дня народження видатного математика, одного з найвизначніших геометрів ХХ ст. за визнанням Американського математичного товариства, відомого механіка, інженера, педагога, автора широко відомих університетських та шкільних підручників з геометрії академіка НАН України Олексія Васильовича Погорєлова.
Ім’я Олексія Васильовича Погорєлова добре відоме не лише світовій математичній спільноті, а й широкій громадськості, оскільки за радянських часів кілька поколінь школярів навчалися геометрії за його підручниками. Майже все його життя було пов’язане з Харковом, спочатку з Харківським університетом, а з 1960 р. з Фізико-технічним інститутом низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України.
Народився Олексій Васильович Погорєлов у м. Короча Бєлгородської області. І хоча це місто знаходиться в Російській Федерації, від нього до Харкова всього лише 100 км. Батьки Олексія були селянами, вели натуральне господарство. І дотепер у передмісті Корочі є село Погорілівка та хутір Погорілий. Однак відомо, що прадід Олексія Васильовича був талановитим механіком-самоучкою, за власними проектами будував вітряні та водяні млини [1].
У роки колективізації батько О.В. Погорєлова, Василь Степанович, був змушений вступити в колгосп і віддати в загальне користування все своє майно — корову і коня. Одного разу, повертаючись увечері додому після якоїсь поїздки, він за звичкою зайшов провідати свого коня. Побачив, що всі тварини на колгоспній конюшні голодні, ненапоєні, а конюх геть п’яний. Не витримав Василь Степанович і видав нехлюєві прочухана, після чого відразу перетворився з колгоспника на підкуркульника. Щоб уникнути неминучого арешту, він з дружиною втік із села, залишивши дітей у родичів. У цей час в Харкові почалося будівництво тракторного заводу, там Василь Степанович і влаштувався на роботу. За тиждень він потайки забрав дітей до Харкова. Жили вони в бараці, поділеному фіранками на сімейні відсіки. Одночасно спати всім членам сім’ї було ніде, тому батько працював у нічні зміни, а відсипався вдень. Одного разу К.В. Маслов (тоді перший заступник директора ФТІНТу) запитав О.В. Погорєлова, чи навчався той музики. Олексій Васильович розповів, що була у нього в дитинстві балалайка, і він намагався на ній грати, але від його музикування прокидався батько. Кілька разів він попереджав сина, а потім розлютився і розбив балалайку. На цьому й закінчилася його музична освіта.
Математичні здібності проявилися в О.В. Погорєлова ще у шкільні роки. У 1935 р. Харківський університет організував першу математичну олімпіаду для школярів, і Олексій Васильович став її переможцем. Він також добре малював, і батьки не знали, яким саме шляхом спрямувати сина. Мати звернулася за порадою до знайомого інженера. Той подивився малюнки і сказав, що син талановитий, але в епоху індустріалізації малюванням не прожити. Це й визначило вибір освіти, і в 1937 р. Олексій Васильович вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету.
О.В. Погорєлов був дуже старанним студентом. Кожну лекцію вдома ретельно опрацьовував і йшов на наступне заняття повністю готовим до сприйняття нового матеріалу. Його захоплення математикою відразу привернуло до нього увагу викладачів. Якось професор П.О Соловйов запропонував юнакові прочитати книгу Т. Боннезена і В. Фенхеля «Теорія опуклих тіл» німецькою мовою, і відтоді геометрія стала для Олексія Васильовича найулюбленішою галуззю математики.
Війна не дала можливості закінчити університет. О.В. Погорєлова призивають до армії і направляють у Військово-повітряну академію ім. М.Є. Жуковського на курси лейтенантів. Термін короткої підготовки становив 11 місяців, але за цей час німців від Москви відігнали, і курсантів залишили на повний курс навчання, під час якого їх часто відряджали на фронт як техніків для обслуговування літаків. Олексій Васильович проходив військове стажування на 3-му Українському фронті, був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.
В академії інтерес до геометрії у Олексія Васильовича не згасає. У серпні 1943 р. він пише своєму викладачеві Я.П. Бланку, який тоді перебував у Кизилорді в Казахстані, де працював Об’єднаний український університет: «Дуже шкодую, що з Харкова не захопив конспект Боннезена і Фенхеля про опуклі тіла. Там у мене багато цікавих питань з геометрії в цілому... Чи не знайдеться у Вас для мене якогось цікавого питання з геометрії в цілому або взагалі з геометрії? Хотілося б поламати голову...».
Після закінчення Академії в 1945 р. лейтенанта О.В. Погорєлова направляють на роботу до Центрального аеродинамічного інституту (ЦАГІ) інженером-конструктором.