Повідомлення про помилку

Warning: ini_set() [function.ini-set]: A session is active. You cannot change the session module's ini settings at this time in drupal_environment_initialize() (line 692 of /home/visnyk-nanu/www/includes/bootstrap.inc).

Вісник НАН України. 2016. № 1. С. 11-19. 
https://doi.org/10.15407/visn2016.01.011

АКІМОВ Ігор Андрійович 
член-кореспондент НАН України,
директор Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України

ХАРЧЕНКО Віталій Олександрович 
кандидат біологічних наук, завідувач відділу паразитології
Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України

«ЗНЕХТУВАНА» НАУКА
Нобелівська премія з фізіології і медицини 2015 р.

Лауреатами Нобелівської премії в галузі фізіології і медицини 2015 р. стали паразитолог Вільям Кемпбелл, біохімік Сатоші Омура і китайський біолог Юю Ту. Половину премії було присуджено за відкриття авермектинів – нового класу медичних препаратів, які допомогли в битві проти річкової сліпоти (онхоцеркозу) і лімфатичного філяріозу, а також продемонстрували ефективність проти інших паразитарних захворювань. Другу половину премії отримала китайська дослідниця за відкриття артемізиніну – препарату, який значною мірою  допомагає пацієнтам, що страждають на малярію. Юю Ту стала першим нобелевським лауреатом Китайської Народної Республіки.

Ключові слова: забуті хвороби, онхоцеркоз, гельмінтози, малярія, Нобелівська премія.

Захопивши планету, людина вирішила, що саме вона перебуває на вершині трофічної піраміди, ну, в крайньому разі, – тварини, від яких (на її думку) вона походить: леви, тигри, ведмеді, вовки чи орли. Мусимо вас розчарувати: на вершині трофічної піраміди знаходяться паразити [1, 2]. Вони поруч з нами ще з того часу, коли ми навіть і не усвідомлювали, що стали людьми. Серед них – малярійний плазмодій – збудник малярії, хвороби, що, разом із туберкульозом та СНІДом, належить до визнаних у світі «трьох великих убивць» [3, 4]. Більш як 3,4 млрд людей проживає в зоні поширення малярії. Щороку ця хвороба вражає близько 200 млн чоловік і забирає понад 450 тис. життів, переважно дітей [5].

Разом з малярійним плазмодієм людей оточує безліч інших паразитів, а деякі з них за класифікацією ВООЗ є збудниками так званих «забутих», або «знехтуваних», хвороб (neglected tropical diseases). До них належать і захворювання, що спричинюються гельмінтами. Ці хвороби є різнорідною групою інфекційних захворювань, які переважають у тропічних і субтропічних умовах на території 149 країн. Економічні втрати від них сягають мільярдів доларів. Шляхи їх профілактики та лікування добре відомі, але недоступні в країнах, де населення часто живе в злиднях, без належної санітарії, в тісному контакті з переносниками інфекцій, домашніми тваринами та худобою [3]. «Забуті» хвороби вражають щороку понад мільярд людей, близько півмільйона з яких помирають [6].

Чому ж цими хворобами знехтували? Вважають, це трапилося тому, що багато таких захворювань проходять безсимптомно і мають довгий інкубаційний період. Зв’язок між смертю і хворобою буває важко встановити [7]. На думку такого поважного видання, як Financial Times, причиною ігнорування цих захворювань є їх некомерційність, тобто відсутність стимулів для впровадження інноваційних розробок у цій галузі [8].

Онхоцеркоз (річкова сліпота) – захворювання, що характеризується утворенням підшкірних вузлів, ураженням шкіри і очей; спричинюється нематодою з ряду спірурид – Onchocerca volvulus. Проміжний хазяїн чи переносник – мошки. Цікаво, що онхоцерка має ендосимбіотичні відносини з бактерією Wolbachia. За відсутності Wolbachia розвиток личинок з О. volvulus порушується або взагалі припиняється [9]. Мікрофілярії потрапляють в організм переносника під час всмоктування крові зараженої людини мошками. Так мікрофілярії першої стадії (L1) проникають у кишечник і мігрують у грудні м’язи мошки. Після линьки в другу стадію (L2) вони мігрують у хоботок і можуть бути знайдені в слині, звідки після линьки в третю стадію (L3) О. volvulus під час укусу мошкою потрапляють у кров людини. Далі личинки мігрують у підшкірну тканину, інкапсулюються і дозрівають упродовж 6–12 місяців. Зрілі нематоди покидають капсули і виходять у підшкірну тканину. Після спарювання самиці народжують щодня 1000–3000 мікрофілярій, які чекають у підшкірній тканині на укус мошки. Дорослий черв’як живе до 15 років, мікрофілярії – 1–2 роки, проте частина їх гине в результаті імунної відповіді хазяїна [10, 11]. У світі майже 17,7 млн осіб заражені цією хворобою [12]. Онхоцеркоз поширений переважно в тропічних регіонах. Понад 99% інфікованих людей живуть у 31 країні Африки на південь від Сахари. Ця хвороба також трапляється в деяких країнах Латинської Америки – Бразилії, Гватемалі, Мексиці та Венесуелі [10].                 Повний текст (PDF)