Вісник НАН України. 2019. № 7. С. 13-19
ЛОКТЄВ Вадим Михайлович —
академік НАН України, голова Головної редакційної колегії «Великої української енциклопедії»
КИРИДОН Алла Миколаївна —
доктор історичних наук, професор, директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»
ПРО ПІДГОТОВКУ ВИДАННЯ БАГАТОТОМНОЇ «ВЕЛИКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ»
Стенограма співдоповіді на засіданні Президії НАН України 15 травня 2019 року
У співдоповіді порушено важливі питання, пов’язані з підготовкою фундаментального академічного видання — «Великої української енциклопедії». На сьогодні видано перший том Енциклопедії, підготовлено до друку другий том, активно наповнюється матеріалами електронна версія. Обговорено поточні проблеми матеріального та науково-організаційного характеру.
Шановний Борисе Євгеновичу!
Шановні колеги!
Сьогодні ми обговорюємо питання, пов’язані з підготовкою і виданням «Великої української енциклопедії» (ВУЕ). Воно не нове, і вже разів п’ять ми заслуховували на засіданнях Президії НАН України проміжні звіти, зазвичай наприкінці кожного поточного року. Минулого року черговий звіт вирішено було відкласти через підготовку та проведення заходів, присвячених святкуванню 100-річного ювілею Академії. І ось тепер час настав.
Детальний звіт про результати роботи з підготовки «Великої української енциклопедії» (а зроблено було, повірте мені, чимало) ви почуєте у виступі професора А.М. Киридон, а я, з вашого дозволу, торкнуся лише питань, пов’язаних з діяльністю Головної редакційної колегії ВУЕ, оскільки тут є певні проблеми. Скажу більше, назвати роботою діяльність Головної редакційної колегії, якщо бути чесним, я б не наважився. Незважаючи на те, що склад редколегії кілька років тому було затверджено однією з постанов Президії НАН України, а засідання, які проводяться раз на рік, аж ніяк не можна розглядати як обтяжливий обов’язок, на наші зустрічі ледь вдається назбирати хоча б половину її складу. Останнього разу, в грудні 2018 р., на засідання прийшли аж три члени редколегії, причому майже ніхто не завдав собі труду попередити про причини своєї відсутності. Це викликало в мене емоційну реакцію, за яку прошу вибачення. По-перше, емоціями справі не допоможеш, а по-друге, таке ставлення до засідання редколегії ВУЕ лише демонструє, на якому місці серед інших пріоритетів вельмишановних членів редколегії перебуває це чи то доручення, чи то громадський обов’язок. Проте, можу вас запевнити, я і сам відчуваю, що в організації участі Академії у процесі видання «Великої української енциклопедії» щось не працює, причому не працює системно.
Так, зовсім не зрозуміло, що криється за поняттям науково-методичний супровід, який тільки й доручено здійснювати Академії? Його визначення я не знаю, а колеги на запитання щодо його суті дають абсолютно різні відповіді.
Незважаючи на моє неодноразове спілкування з усіма академіками-секретарями відділень НАН України, які входять до складу редколегії ВУЕ і які за попередніми домовленостями очолюють відповідні напрями, попри створені і начебто працюючі — деякі краще, деякі гірше — контактні групи, так і не вдалося (принаймні мені) вибудувати структуру, яка, будучи одного разу запущеною, працювала б надалі без постійного втручання і зайвих нагадувань.
Насправді, я маю подякувати всім керівникам відділень НАН України, оскільки фактично кожен з них уважно прислухався до моїх прохань і намагався сприяти вирішенню питань. Однак це все одно були прохання. Та й самі академіки-секретарі опинялися в такому самому становищі, як і я, оскільки нічого більшого, ніж попросити директорів академічних установ, вони не можуть. Не називаючи прізвищ, хочу зазначити, що мені відомо далеко не про один випадок, коли саме директори установ відмовляли у таких проханнях. Причини цих відмов називалися різні, але результат, зрештою, один і той самий.
Тому я і говорю, що не працює система організації роботи в цілому, хоча звертаю увагу, що наша активна участь у виданні «Великої української енциклопедії» могла б сприяти популяризації науки, підвищенню авторитету Академії в суспільстві, не кажучи вже про те, що створення ВУЕ освячене трьома указами Президента України, в яких неодноразово згадується Національна академія наук України.
На завершення свого короткого виступу хотів би звернутися до керівництва Академії з проханням, якщо це можливо, переглянути засади участі НАН України в цій, перепрошую за пафос, надважливій державній справі. Я не можу давати поради, але, мені здається, у нас є професійні структури, які всіляко допомагають нам матеріалами, за що їм окрема подяка, а могли б, як на мене, допомагати й організаційно. Ймовірно, є й інші шляхи поліпшення роботи з підготовки і видання «Великої української енциклопедії», і їх потрібно шукати.
Тим не менш, незважаючи на об’єктивні труднощі, нам усе ж є чим пишатися і чим звітувати, але про конкретні результати роботи з підготовки ВУЕ — у наступному виступі.
Дякую за увагу!