Вісник НАН України. 2018. № 7. С.54-69
https://doi.org/10.15407/visn2018.07.055

БОБУХ Ірина Миколаївна —
доктор економічних наук, провідний науковий співробітник відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

ЩЕГЕЛЬ Світлана Миколаївна –
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Стратегічні орієнтири економічного зростання України: інклюзивність як ключовий пріоритет

У статті викладено основні результати першого року виконання дослідження за темою «Інклюзивність як ключовий аспект створення засад для нової якості економічного зростання України». З метою наукового аналізу та формування цілісного розуміння інклюзивності як ключового пріоритету створення засад для нової якості економічного зростання України автори дослідили особливості інклюзивного розвитку економіки, а також можливості його досягнення у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку. Визначено ключові напрями економічного зростання відповідно до глобальних Цілей сталого розвитку; узагальнено етапи впровадження та реалізації Цілей сталого розвитку в рамках Програми розвитку ООН в Україні як передумови досягнення цілей інклюзивного розвитку; обґрунтовано ціль сталого розвитку, що має найбільший потенціал для формування інклюзивного суспільства в Україні.

Ключові слова: економічне зростання, інклюзивність, цілі сталого розвитку.

Концепція інклюзивного зростання. Концепція інклюзивного зростання виникла у відповідь на виклики, загрози та негативні тенденції в глобальній економіці. Нестабільність політичних процесів, національні макроекономічні дисбаланси, економічна нерівність, соціальні проблеми — це ключові питання, для вирішення яких необхідні нові підходи. В Україні, як і в усьому світі, ґрунтовнішого дослідження потребують питання корекції наявної моделі економічного зростання з метою більш ефективного вирішення проблем структурних диспропорцій, соціальної, гендерної, економічної нерівності та екологічних питань. Важливим є переосмислення ментальної карти того, як розробники політики формулюють і забезпечують національну економічну ефективність, та пошук структурного способу, який виходить за межі тимчасових монетарних і фіскальних заходів останніх років, щоб розрубати гордіїв вузол повільного зростання та посилення нерівності, перетворити нинішній порочний цикл застою та деструкції на новий, у якому більша соціальна інклюзивність та потужніше і сталіше зростання підсилюють одне одного. Протягом кількох останніх років склався світовий консенсус щодо необхідності більш інклюзивної моделі зростання та розвитку; однак наразі цей консенсус є лише напрямом мислення. Інклюзивне зростання залишається більшою мірою дискусійною темою, ніж програмою дій [1].

Оцінка наявності передумов для переходу економіки України до інклюзивного розвитку і вироблення пропозицій щодо формування засад для нової якості економічного зростання набуває особливої актуальності після виходу Національної доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», у якій наведено результати адаптації 17 глобальних Цілей сталого розвитку (ЦСР) з урахуванням специфіки національного розвитку. За цих умов актуалізуються нові вимоги до вироблення державної політики економічного зростання і структурних реформ в економіці, зокрема: комплексності й системності регулятивних заходів при створенні механізмів стимулювання економічного зростання; врахування особливостей інтеграції національної економіки в європейську і світову економіку та впливу глобальних економічних трендів на національне господарство; орієнтації на досягнення нової якості економічного зростання на основі базових принципів інклюзивного розвитку, втілених у ЦСР.

Дослідження змісту та особливостей інклюзивного розвитку економіки і можливостей його досягнення у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку перебували в центрі наукового пошуку багатьох країн та міжнародних інституцій, серед яких Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська комісія, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвітній економічний форум (ВЕФ), Світовий банк, Міжнародний центр політики інклюзивного зростання. Основними напрямами наукового пошуку в рамках досліджень інклюзивного розвитку є виявлення можливостей для забезпечення рівного доступу до ринків, ресурсів і неупередженого регуляторного середовища для різних соціальних груп, формування механізмів забезпечення продуктивної зайнятості, збільшення доходів для відчужених груп і подолання бідності, вироблення нових підходів до споживання обмежених ресурсів і досягнення інклюзивного зростання у довгостроковій перспективі.

Інклюзивність, зокрема, визначено одним із ключових пріоритетів у стратегії економічного зростання «Європа-2020» (Europe 2020) [2]. Згідно з цією стратегією, ЄС наполегливо працює для рішучого виходу з кризи та створення більш конкурентної економіки з вищим рівнем зайнятості. Стратегія Europe 2020 спрямована на досягнення пріоритетів розумного, сталого та інклюзивного зростання (рис. 1).

Розумне зростання (smart growth) передбачає підвищення ефективності ЄС у сферах: освіти (заохочення людей вчитися та оновлювати свої навички); досліджень/інновацій (створення нових продуктів/послуг, які генерують зростання, робочі місця і допомагають у вирішенні соціальних проблем); цифрового суспільства (використання інформації та комунікаційних технологій).

Повний текст