Вісник НАН України. 2018. № 3. С.96-108
КОЦЬ Сергій Ярославович —
член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту фізіології рослин і генетики НАН України
ХЛІБНИЙ ДОСТАТОК КРАЇНИ — МЕТА НАУКОВОГО ПОШУКУ
До 80-річчя академіка НАН України В.В. Моргуна
10 березня виповнилося 80 років видатному українському вченому-генетику, селекціонеру рослин, Герою України, заслуженому діячу науки і техніки, лауреату Державних премій у галузі науки і техніки СРСР, УРСР та України, премій Ради Міністрів України, президентів академій наук України, Білорусі і Молдови, Золотої медалі імені В.І. Вернадського і премії імені В.Я. Юр’єва НАН України, академіку-секретарю Відділення загальної біології НАН України, директору Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, доктору біологічних наук, професору, академіку НАН України Володимиру Васильовичу Моргуну.
Володимир Васильович Моргун народився в 1938 р. в с. Новоселиця Чигиринського району Черкаської області. Син і онук селянина, він виріс у самому серці України, в її житниці — на Черкащині. З дитинства мріяв працювати на землі і стати агрономом. Закінчив Знам’янський сільськогосподарський технікум і агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії (УСГА). За відмінні успіхи в навчанні його було удостоєно стипендії ім. В.І. Леніна. Як ленінський стипендіат був одним з делегатів — відмінників вищої школи на прийомі М.С. Хрущова в Кремлі.
Свою наукову діяльність В.В. Моргун розпочав ще студентом, у 1964–1967 рр. навчався в аспірантурі УСГА за спеціальністю «генетика», захистив кандидатську дисертацію, у 1980 р. — докторську, в 1985 р. його обрано членом-кореспондентом, а в 1990 р. — дійсним членом АН УРСР. З 1974 р. В.В. Моргун очолював відділ експериментального мутагенезу в Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР. У 1986 р. він став директором Інституту фізіології рослин АН УРСР, який після об’єднання з генетичними відділами Інституту молекулярної біології і генетики за його ініціативою було реорганізовано в Інститут фізіології рослин і генетики (ІФРГ).
Володимир Васильович Моргун добре відомий світовій науковій спільноті як талановитий дослідник, блискучий селекціонер, учений у галузі генетики і селекції рослин, експериментального мутагенезу, генетичної інженерії, біотехнології та фізіологічної генетики. Головним напрямом його досліджень було і залишається генетичне поліпшення найважливіших для України сільськогосподарських культур — пшениці та кукурудзи.
Сучасне поняття «хлібні злаки» сприймається крізь призму конкретних сортів. Сьогодні дикорослі рослини ніхто не вирощує, а культурні були настільки змінені людиною, що здебільшого втратили спроможність самостійно розмножуватися. Наразі всі культурні сорти рослин створено вченими — селекціонерами рослин. За порівняно короткий проміжок часу наукова селекція досягла вражаючих успіхів. Прийнявши на початку ХХ ст. від народної селекції сорти злаків з урожайністю 7 ц/га, наприкінці століття науковці створили сорти злаків з генетичним потенціалом продуктивності понад 100 ц/га, і сьогодні в усьому світі нові сорти рослин стали найважливішим чинником аграрного виробництва, відіграючи провідну роль у розвитку економіки. Таке стрімке зростання продуктивності культурних рослин протягом ХХ ст. пояснюється насамперед розвитком генетичної науки, представники якої зробили три стратегічні відкриття.
Перший успіх у підвищенні генетичного потенціалу продуктивності рослин пов’язаний з відкриттям явища гетерозису, яке зумовлює підвищену продуктивність гібридів, одержаних від схрещування спеціально створених самозапильних ліній.
Технологія випікання хліба і технологія отримання гібридного насіння в промислових масштабах стали першими у світі біотехнологіями, які широко застосовуються й дотепер. Використання явища гетерозису в численних перехреснозапильних культурах підвищило їх продуктивність у планетарному масштабі на 25–30%. За своїм економічним значенням масове використання явища гетерозису в рослинництві і тваринництві прирівнюється до використання ядерної енергії.
У повоєнні роки в Радянському Союзі під час панування так званого культу Т.Д. Лисенка було заборонено створювати самозапильні лінії та міжлінійні гібриди, що спричинило суттєве відставання СРСР від США за врожайністю кукурудзи. У Сполучених Штатах тоді вже вирощували не сорти, а гібриди, які давали значно вищі врожаї зерна. Наукова діяльність Володимира Васильовича розпочалася саме в період завершення епохи «лисенківщини». Він був першим аспірантом УСГА з класичної генетики.