Вісник НАН України. 2015. № 6. С. 43–54.
НАУМКО Ігор Михайлович –
доктор геологічних наук, завідувач відділу геохімії глибинних флюїдів
Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України
ПАВЛЮК Мирослав Іванович –
член-кореспондент НАН України, професор, директор
Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України
СВОРЕНЬ Йосип Михайлович –
кандидат технічних наук, старший науковий співробітник
Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України
ЗУБИК Микола Ігорович –
аспірант Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України
МЕТАН ГАЗОВУГІЛЬНИХ РОДОВИЩ – ПОТУЖНЕ ДОДАТКОВЕ ДЖЕРЕЛО ВУГЛЕВОДНІВ В УКРАЇНІ
Розглянуто значення метану вугільних покладів як потужного додаткового джерела енергії, його важливу роль у нарощуванні паливно-енергетичного потенціалу України. На основі нової фізико-хімічної моделі глибинного мінерало- і вуглеводнегенезу в літосфері Землі обґрунтовано переважно абіогенний генезис метану, що вказує на практично невичерпне джерело цього виду вуглеводневої сировини. Це набуває особливої ваги у вирішенні фундаментальних питань генезису, міграції і локалізації вуглеводневмісних флюїдів, зокрема при формуванні газо(метано)вугільних родовищ, комплексне освоєння яких із синхронним рентабельним видобутком метану і вугілля створює передумови для інтенсивного розвитку метановидобувної промисловості в Україні.
Ключові слова: метан, вугільні поклади, газо(метано)вугільні родовища, вуглеводнегенез, фізико-хімічний реактор, літосфера.
Спад видобутку нафти, газу і конденсату в Україні з другої половини 70-х років ХХ ст. призвів до того, що наявних нині власних ресурсів (переважно це родовища традиційного (conventional) типу) недостатньо для стабілізації паливно-енергетичного балансу держави. Водночас підвищити реально рівень видобутку вуглеводнів можна насамперед за допомогою перспективних додаткових (нетрадиційних) джерел, до яких належать метан вугільних покладів (coal-bed methane), газ центральнобасейнового типу (basin-centered tight gas), так званий сланцевий газ (shale gas), газ ущільнених колекторів (tight gas) тощо. Особливу увагу привертає до себе метан вугільних родовищ, що зумовлено як його великими загальними світовими ресурсами (за різними оцінками, від 93,4 до 285,2 трлн м3), так і значним зростанням видобутку в багатьох вуглевидобувних країнах світу.
Наприклад, у США видобуток метану вугільних родовищ стабілізувався на рівні 55–60 млрд м3, що істотно впливає на світову економіку. Україна за обсягами цього додаткового джерела енергії безперечно входить до першої десятки держав світу, зокрема, вуглепородні масиви (вугільні пласти і вмісні породи) її вугільних басейнів містять значну кількість горючих газів, переважно метану [1]. Саме потреба їх використання у паливно-енергетичному комплексі України спонукає розглядати сьогодні метан вугільних покладів як потужне додаткове джерело енергії, а вугільні родовища – як комплексні газо(метано)вугільні, освоєння яких слід здійснювати з обов’язковим видобутком і промисловим використанням метану із забезпеченням умов для синхронного рентабельного видобутку метану і вугілля [2].
Оскільки розвідані запаси і прогнозні ресурси природного газу традиційних джерел нині забезпечують в Україні постійний видобуток на рівні 18–20 млрд м3, якого навіть у разі стабілізації найближчими роками явно недостатньо для потреб держави, то, з огляду на значні ресурси і запаси метану у вуглепородних масивах, розвиток метановидобувної промисловості стає необхідним. Достовірно ж оцінити місце метану в нарощуванні паливно-енергетичного потенціалу для визначення пріоритетів галузі можна, лише з’ясувавши його співвідношення з родовищами інших вуглеводнів як традиційного, так і додаткових типів. Повний текст (PDF).